20 березня, 2016

Марія Митрович жила для України

Марія Столяр-Митрович 30 грудня 2015 року перенеслась, після інсульту, у Божу вічність, у Франції. Вона належала до покоління 1920-их років, яке росло і формувалось на ідеях українського націоналізму у час, коли Україна була роздерта багатьома окупантами.

М. Столяр народилась 22 травня 1927 року у родині о. Теодора і Ольги Олексишин-Столяр, яких Бог нагородив трьома доньками: Ліда (Лугова) живе у Канаді, Галина загинула у тюрмі Берліну 1942 року і Марія, яка середню освіту здобула у Львові. Вже в гімназійні роки стала членкою Юнацтва ОУН.

У 1943 році поступила на студії медицини і водночас брала активну участь в ОУН. З рамени ОУН була вислана до Відня. На жаль, по дорозі її перехопила поліція і заслала на примусову працю до Німеччини. Згодом потаємно вона покинула місце праці і таки дісталася до Відня, де, як студентка медицини, улаштувалася на працю у д-ра Зищука і займались висиланням ліків через Словаччину в Україну.

Після Другої світової війни, у 1946 році, одержала стипендію на студії у Льєжі, Бельгія. Продовжила студії медицини у Парижі в 1952-1954 роках. Водночас брала активну участь у студентському житті і деякий була головою студентсьої громади Парижу. Співпрацювала з журналом Товариства Української Студіюючої Молоді ім. Міхновського (ТУСМ) „Фенікс“, який виходив у Мюнхені. Головним редактором був Василь Маркусь, автор цих рядків – адміністратором і коректором.

М. Столяр після одруження з відомим українським студентським і провідним громадсько-політичним діячем у Парижі д-ром філософії Кирилом Митровичем перервала студії, бо треба було займатися родинним життям. Водночас працювала, як медична асистентка. Подружжя мало трьох синів: Богдана, Мирона і Романа, яким дало родинне, релігійне, патріотичне виховання й освіту.

М. Митрович була членкою Товариства українських жінок, а згодом його головою. З цього форуму навела зв’язки з французькими і міжнародними жіночими організаціями. Брала участь у міжнародних жіночих конґресах і конференціях, де виступала з доповідями й інформувала про життя українських жінок та родин у підбільшовицькій дійсності і діяспорі. До кінця життя залишилась членкою ОУН і Середовища Української Головної Визвольної Ради.

Похоронні обряди М. Митрович завершив Владика Борис Ґудзяк у сослуженні о. Михайла Романюка – настоятеля катедри св. Володимира Великого у Парижі. Під час похоронних Богослужень співали семінаристи з Івано-Франківської семінарії. М. Митрович поховали на цвинтарі в Антоні, де вона проживала.

Хай пам’ять про неї іде з роду в рід!

Ню-Йорк

Коментарі закриті.