Марія Мацишин – лицар Срібного хреста заслуги

Петро Содоль надіслав до „Свободи“ історичну довідку про підпільницю ОУН Марію Мацишин, нагороджену Срібним хрестом заслуги.

Історію цієї нагороди дослідив відомий львівський історик Віталій Манзуренко, який пише: „Срібним хрестом заслуги нагороджували бійців і командирів УПА та цивільних осіб, що брали активну участь у національно-визвольній боротьбі. За сім років (від 25 квітня 1945 року до 12 жовтня1952 року) Срібним хрестом заслуги було нагороджено 150 повстанців. Останнє та наймасовіше нагородження Срібним хрестом заслуги відбулося 1952 року, коли було нагороджено 37 повстанців. Після цього відзначення бойовими нагородами УПА в Україні і за кордоном не проводили“.

Марія Мацишин („Оксана”) – член збройного підпілля ОУН.

Марія Мацишин народилася в 1928 (1930?) році в Новому Самборі, на Львівщині. Вона була найстаршою з п’яти дітей. Були також Богдан, Надія, Дзюнка і ще одна сестра. Мати померла в 1939 році. Батько Володимир був м’ясарем, а дід мав крамницю з образами. Літом 1944 року батько з дітьми відходив на еміґрацію, але в околицях Перемишля якось відлучився від дітей. Тоді Марія з дітьми повернула до дідуся в Самбір. Аж десь у 1947 році батько якоюсь окружною дорогою дав про себе знати, що проживає в Польщі.

В 1944-1946 роках Марія навчалася у школі та належала до підпільної ланки розвідниць в мережі Служби Безпеки ОУН. В січні-лютому 1946 року під час так званої „Великої блокади” і підготування до виборів в СРСР Марія наліплювала у місті противиборчі листівки і плякати. При тій діяльності одного вечора її затримали працівники НКВД, але вона врятувалася від арешту, бо заліпила клеєм обличчя карателя.

Тоді була змушена вповні перейти в підпілля. А цілу її родину комуністи в жовтні 1947 року вивезли на Сибір і доля її невідома.

Протягом 1946-1948 років М. Мацишин, уживаючи псевдо „Оксана”, працювала друкаркою у районному осередку Служби Безпеки, яким керував „Богдан“ (Іван Хома). В тому часі вона також брала участь у кількох замахах на офіцерів МҐБ чи МВД та членів комуністичного керівництва району. Вона завжди була озброєна пістолетом, а коли відходила в терен, то додатково ще озброювалася автоматом.

Влітку 1948 року її перевели на роботу у технічному відділі Окружного осередку пропаґанди Дрогобиччини, який був під керівництвом „Владана“. А коли літом 1950 року „Владан“ перейшов в Калуш Окружним провідником ОУН, то взяв її зі собою.

М. Мацишин загинула 1 липня 1951 року у Перегінських лісах.

В жовтні 1951 року її посмертно відзначено орденом – Срібний хрест заслуги УПА за активну діяльність у збройному підпіллі ОУН. Ця хоробра дівчина-патріот не тільки вміла воювати друкованим словом, але в потребі без вагання уживала зброю.