В американській пресі й на телебаченні часто згадується, що найбільш відомими особами минулого століття були Президент США Франклін Рузвельт‚ Альберт Айнштайн‚ Томас Едісон та ряд інших осіб. Завдяки Едісонові наші помешкання та всі будинки й вулиці освітлюються електричними жарівками, а не каганцем чи свічкою. Т. Едісон народився 1847 року в штаті Огайо. Коли йому виповнилося сім років, батьки переїхали в Порт-Гюрон, Мишиґен. До школи він ходив лише три місяці. Його вчителька скаржилася на нього, тому мати хлопчика, яка також була вчителькою перед одруженням, вчила його вдома сама. Він до всього приглядався, про все допитувався, все перевіряв. Коли йому було шість років, батько знайшов його у гусячому гнізді на яйцях. Едісон у такий спосіб хотів перевірити, чи можна висидіти гусенят.
У 12 років Т. Едісон зайнявся журналістикою. Видавав тижневик у потязі і сам розповсюджував його пасажирам. Щоб не гаяти часу, у вагоні заклав лябораторію, де робив різні експерименти. Одного разу в лябораторії стався вибух. Кондуктор викинув Т. Едісона і його лябораторію з вагона, почастувавши хлопця ще й кулаком у вухо. Більшість років свого життя Т. Едісон був майже глухий. Дехто твердив, що то було наслідком того випадку з кондуктором потяга. Хоч сам Т. Едісон твердив, що одного разу він хотів вчепитися на потяг, що вже їхав, і залізничник, щоб врятувати його, аби не впав під колеса, витяг його на потяг за вуха, що й стало причиною його глухоти.
За своє життя Т. Едісон здійснив 1,099 різних важливих винаходів, які запатентував в уряді США. З найбільш відомих є електрична жарівка, фонограф та озвучення німих фільмів. Коли Едісон жив у Ню-Йорку, де він був керівником компанії, яку відкупила „Вестерн Юніон“, йому запропонували продати його винахід. Т. Едісон думав про 3‚000 дол.‚ але йому запропонували 40 тис. дол. За ті гроші в Нюарку він відкрив лябораторію, найняв робітників і почав працювати над новими винаходами. В 1884 році сталося нещастя. Померла дружина, залишивши його з трьома дітьми. Хоч йому тоді було лише 37 років, але здоров’я мав не найкраще. Лікарі радили переселитися в місто з теплим кліматом.
Щоб спробувати, чи дійсно тепло допоможе йому, вибрався в зимові місяці до невеличкого міста Форт-Маєрс, на західньому узбережжі Фльориди. Незабаром він купив там 14 акрів землі, замовив в штаті Мейн два будинки, які там побудували, а потім розібрали й на баржах перевезли до Форт-Маєрс. Побіч будинків побудували лябораторію та насадили великий ботанічний сад з дерев, квітів, кущів з різних континентів. Всі ці насадження Т. Едісон використовував у своїх численних експериментах.
1886 року знову одружився і зимові місяці жив на Фльориді. В тім році він познайомився з Генрі Фордом, який почав виробляти авта. Їхня дружба доповнювала один одного. В 1916 році хата побіч будинку Т. Едісона була виставлена на продаж і Г. Форд купив її, ставши сусідом Т. Едісона. До них часто приїздив у гості Гарві Фаєрстовн, відомий підприємець у гумовій індустрії. Багато часу присвятив Т. Едісон‚ щоб винайти спосіб вироблення гуми для коліс.
В жовтня 1931 року на 85 році життя Т. Едісон помер. На пропозицію президента США Герберта Гувера у день поховання Т. Едісона було вилучено по всій країні світло на одну хвилину в честь того, хто винайшов жарівку. В 1947 році дружина Т. Едісона Міна подарувала землю з усіма будинками місту Форт-Маєрс, яке подбало про історичний заповідник. Оскільки будинок Г. Форда обіч посілости Т. Едісона, то тепер вони творять один заповідник „Едісон-Форд: Зимовий маєток“. Кожного року це історичне місто та лябораторію відвідує понад 350 тис. туристів, що дає містові великий прибуток. Там побудовано крамничку з сувенірами, приміщення для продажу квитків для оглядання заповідника та паркування авт.