У січні цього року виповнилося 85 років Любомирові-Романові Винарові – видатному українському історикові, що відзначився значною кількістю різноплянових наукових праць, став засновником і понад 50 років беззмінним редактором наукового журналу „Український історик”, ініціятором та співзасновником Українського історичного товариства.
Л. Винар народився 2 січня 1932 року у Львові, де провів своє раннє дитинство. Його батько Іван Винар був директором приватної дівочої гімназії ім. Кокорудзів Українського педагогічного товариства „Рідна школа”. Мати Євфрозина походила з українських родів Дориків і Левитських (останній дав Україні відомого архітектора І. Левитського). Була директором (управителькою) народної школи ім. Бориса Грінченка. Л. Винар розпочав навчання у народній школі, а в 1941 році склав вступний іспит до Першої української гімназії у Львові, де навчався до 1944 року, коли батьки вирішили виїхати з України.
У другій половині 1945 року родина Винарів опинилася спочатку в Карлсфельді, а потім Берхтесґадені‚ де майбутній вчений продовжив гімназійну освіту. Л. Винар входив до пластового гуртка „Пугачі”, був редактором одноднівки „Під пластовими прапорами”‚ очолював літературну комісію Студентського товариства національного солідаризму „Зарево”.
У 1949 році закінчив гімназію і став студентом Мюнхенського університету Максиміліяна Людвіґа, де вивчав політичні та суспільні науки, одночасно навчаючись в Українському Вільному Університеті (УВУ) на філософському факультеті. Навчання в двох університетах сформувало у майбутнього вченого глибоке розуміння історичного процесу, дослідницьку методологію на основі досягнень української та світової науки.
У 1955 році він захистив в УВУ маґістерську роботу „Походи українських козаків на Молдавію в другій половині XVI ст.”. Рецензентами праці були відомі вчені Олександер Оглоблин та Наталія Полонська-Василенко, які оцінили її на „визначно”. В наступному році склав в УВУ докторські іспити з історії та філософії та захистив з найвищою оцінкою дисертацію „Українсько-молдавські відносини в другій половині XVI ст.”, написану під керівництвом О. Оглоблина.
В 1959 році‚ у США‚ в Клівленді‚ отримав маґістерський диплом з бібліотечних наук. Темою його маґістерської праці була історія раннього українського друкарства (1491-1600 роки). Опублікована окремим виданням, вона стала першим дослідженням з історії українського друкарства англійською мовою, пізніше високо оціненим дослідниками в Україні.
Протягом наступних років вчений працював в американських університетах та УВУ, брав участь у діяльності організацій та інституцій, що займалися славістичними та етнічними студіями, а також дослідженнями в галузі бібліотекознавства та бібліографії, досліджував історію України, 16 років редаґував заснований ним науковий журнал „Ethnic Forum”.
У 1971 році він очолив створений з його ініціятиви Центр для вивчення етнічних публікацій та культурних інституцій при Кентському державному університеті. Л. Винар відіграв важливу ролю у створенні та роботі Об’єднання науковців в галузі етнічних досліджень в Огайо, з 1978 по 1982 рік його обирали президентом ради. 1977 року Л. Винар був обраний на дворічний термін віце-президентом Асоціяції для вивчення національностей (СРСР та Східня Европа). В 1981-1983 роках він був також заступником голови Національної ради етнічних студій в Америці і координував її академічну та науково-видавничу діяльність. З 1981 до 1990 рік очолював Комітет етнічних архівів, бібліотек і музеїв в Огайо, а з 1983 до 1988 – Комітет досліджень слов’янських і східньослов’янських джерел в США і Канаді.
З 1960-их років Л. Винар активно включився в діяльність українських наукових установ та плідно працював науково. В цей період він став ініціятором створення Українського бібліологічного інституту, Української Американської асоціяції університетських професорів, був заступником голови Українського генеалогічного і геральдичного товариства, співпрацював з Українською Вільною Академією Наук (УВАН) та Науковим Товариством ім. Шевченка.
Заснувавши у 1963 році журнал „Український історик”, Л. Винар став ініціятором та промотором створення Українського історичного товариства (УІТ) – організатора численних конференцій і конґресів в США, Канаді, Европі, Україні. Починаючи з 1966 року, УІТ здійснило і продовжує ряд важливих видавничих проєктів, книжкових видань і публікацій з важливих тем української історії та історіографії.
Л. Винара було обрано у 1981 році президентом Світової наукової ради при Світовому Конґресі Українців (СКУ), Української Американської асоціяції університетських професорів. Він очолює Історичну секцію та Видавничу комісію УВАН у США. Після відновлення незалежности України Л. Винар розпочав активно налагоджувати співпрацю з її науковими установами, здійснив низку важливих організаційних та видавничих проєктів, став ініціятором та співорганізатором трьох міжнародних конґресів українських істориків.
Праці Л. Винара, бібліографія яких складає понад 2‚000 позицій, присвячених різним темам та періодам української історії, дослідженням з історіографії, бібліографії, біографістики, етнічних та спеціяльних історичних дисциплін. Вони вийшли друком українською, англійською, німецькою та іншими мовами.
Вагомим і загальновизнаним в українській науці є внесок Л. Винара в дослідження життя і діяльности Михайла Грушевського. Він розробив теоретичне обґрунтування грушевськознавства як окремої наукової галузі, що базується на своїй дисциплінарній структурі, методології наукового дослідження і джерельній базі, яка постійно збагачується.
Внесок Л. Винара у розвиток української історичної науки є багатогранним і визначає провідне місце вченого в українському науковому процесі другої половини ХХ ст. Саме тому він був обраний почесним доктором Національного університету „Острозька академія”, Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, Волинського (тепер – Східньоевропейського) національного університету ім. Лесі Українки та інших, відзначений медалею М. Грушевського. СКУ нагородив його медалею св. Володимира. Він одержав нагороду за 2008 рік від Міжнародної фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів.
Національний університет „Острозька академія”‚ Рівненська область