МАМАЇВ ЯР, Кіровоградська область. – Козак Мамай, викладений мозаїкою на чималій кам’яній плиті, зустрічає перехожих біля залізничної зупинки Мамаїв Яр, що неподалік села Цибулевого. Ініціятор встановлення такого незвичного пам’ятника – історик-етнолог Олександер Босий, який з колеґою Анатолієм Дворським став автором мозаїки. Він розповів, що козак Мамай – не лише леґенда.
У середині ХVІІІ ст. було кілька Мамаїв, гайдамацьких ватажків. Один з них діяв поблизу нинішнього Новоархангельська. Коли його спіймали, то закатували, а голову з одягненою шапкою виставили на палі для залякування селян. Якийсь відчайдух украв ту шапку і, назвавшись Мамаєм, організував нову ватагу повстанців.
Про Марка Мамая та Федора Мамая відомо більше. Під час повстань 1734 і 1750 років найбільші бази гайдамаків розташовувались у лісах біля сіл Цибулеве і Цвітне. Запеклі сутички цибулівської сотні з карателями сталися поблизу сіл Ухівка та Чутівка. За даними урядових звітів за 1750-1755 роки російські війська мали близько десяти збройних сутичок із загонами, серед яких був і загін Марка Мамая.
Перекази про Мамая серед мешканців сіл Цибулевого та Мамаїв Яр мають багато версій. Одна з них покладена в основу думи, яку співає відомий кобзар Корній Мазур, котрий сам родом з Цибулевого. У думі оповідається про Марка Мамая і його загін у Чутівському лісі. В одному з боїв Мамай загинув. Селяни таємно вночі поховали його біля балки. І з того часу вона зветься Мамаїв Яр.
Відразу після відкриття пам’ятника, на протилежному боці балки, було освячено хрест на символічній могилі Марка Мамая. Серед тих, хто у ті роки боронив свою землю від загарбників, був і Федір Мамай. Про це збереглися його ж свідчення на допиті 1768 року.
Згадки ще про одного чоловіка на прізвище Мамай свого часу записав історик Володимир Ястребов. Коли почалися утиски, Мамай разом із сім’єю утік на Буг, але був спійманий і в ланцюгах привезений назад.
Традиція називатися Мамаєм відродилася у часи Холодноярської республіки. Письменник Юрій Горліс-Горський у своїй книзі „Холодний Яр“ розповідає про отамана 2-го куреня козацького війська Холодноярської республіки Якова Мамая (Щирицю). Після придушення народного повстання, цьому ватажкові вдалося приховати своє минуле і навіть стати професором історії у Катеринославському інституті народної освіти. Та коли через кілька років він навідався у своє село, щоб побачити дітей, то був виданий власною дружиною і через кілька днів розстріляний.
Мамай, викладений кольоровою мозаїкою на камені, свідчить нам та майбутнім поколінням про славне минуле.