21 січня, 2016

Календарні непорозуміння

От уже й відійшло велике‚ найдорожче для українських сердець‚ взагалі для усього християнського світу‚ свято – Різдво Христове. Залишилися гарні спогади про Свят-вечір‚ про Новорічну ніч‚ про Йордан.  Але з цими світлими враженнями знов таки‚ як уже довгі часи‚ пов’язані‚ на жаль‚ вже традиційні календарні непорозуміння. Передусім для нас‚ західньої української діяспори‚ бо дуже незручно чутися островом у величезному релігійному просторі‚ де діє новий‚ так званий Григоріянський календар. Згідно з ним Різдво майже всі християнські країни святкують 25 грудня. Втім‚ тепер уже не лише католики і протестанти‚ але й більшість Православних Церков‚ серед них навіть Грецька і Болгарська‚ святкують Різдво Христове 25 грудня. Старого‚ Юліянського календаря‚ ортодоксально дотримуються лише жменька Церков – Російська‚ Сербська і Єрусалимська. І також обидві українські – Православна і Греко-Католицька.

Тут‚ в Америці‚ цей календарний різнобій у багатьох українських парафіях розв’язується  таким „демократичним“ чином‚ що храми святкують Різдво двічі – 25 грудня і 7 січня. Це щоб прихильники різних календарів не відчували дискримінації. Як на світське сприймання‚ це нібито незле – повторити гарне свято. Але для релігійної свідомости це є проблемою‚ бо кожне свято в річному циклі має своє неповторне місце‚ свій  дуже глибокий духовно-містичний сенс. Саме його в певний момент‚ один раз в році‚ рокриває Церква для нашого серця і розуму.

В Україні‚ котра тепер вже дуже тісно пов’язна з західнім світом‚ календарна проблема все більше дається взнаки. Дуже багато випадків‚ коли реальні життєві обставини спонукають одну частину родини святкувати Різдво чи Великдень за новим календарем‚ який також є загальним‚ світським‚ а іншу частину – за старим стилем. Для практикуючого православного християнина це виглядає нелогічним ще й з огляду на те‚ що замість дотримуватися сорокаденного передріздвяного посту‚ він опиняється за спокусливо непісним новорічним столом. Навіть з цього одного міркування – чи ж не доцільніше відсвяткувати Різдво Христове перед Новим роком‚ 25 грудня?

Певна річ‚ перехід на Григоріянський календар є для Української Православної і Греко-Католицької Церков дуже скомплікованим питанням. Йдеться про традицію‚ закорінену в народній свідомості. Раптом‚ рішенням єрархії змінити дату  релігійного свята – це наразити Церкву на непотрібні розколи. Таке було вже не один раз. Наприклад‚ протестантські країни‚ опираючись авторитетові Ватикану‚ перейшли на новий відлік часу лише через 100 років після „календарної“ булли Папи Григорія ХІІІ 1582 року. А Грецька Церква прийняла Григоріянський календар лише в 1924 році – також не без опору вірян і не без певного розколу: відомо‚ що маленька громадка греків перейшла під омофор Українськї Православної Церкви Київського Патріярхату‚ щоб залишитися вірним старокалендарній традиції.

Як же буде надалі? Невже єдиний християнський світ приречений на це календарне роздвоєння? Є підстави сподіватися‚ що питання нарешті розв’яжеться‚ і в цивілізований спосіб. Вище духовенство Українських Православної і Греко-Католицької Церков в один голос визнають‚ що перехід на Григоріянський календар‚ єдиний для усього христянського світу‚ буде виправданим з обох точок зору – і релігійної‚ і світської.

Не думаємо‚ що це може спричинити будь-які розколи в українських парафіях. Українці усвідомлюють себе частиною Европи‚ тому приймуть порядок‚ щоб і будні‚ і свята відбувалися у спільному з усім християнством  часовому ритмі.

Коментарі закриті.