25 літ над Україною сяє сонце свободи! 25 літ український народ втішається відновленою державною незалежністю – після довгих десятиріч неволі‚ десятиріч національного‚ релігійного‚ мовно-культурного гніту.
Мабуть‚ не помилюся‚ сказавши за все наше союзове братство і за всіх українців Америки: ця остання чверть віку‚ котра відділяє нас від незабутнього 24 серпня 1991 року‚ проминула для нас швидше‚ ніж для усіх інших етнічних громад нашої країни‚ швидше‚ ніж для усіх інших народів. Бо усі ми‚ попри щоденну працю‚ попри професійні і родинні обов’язки‚ жили Україною‚ її турботами‚ її нелегкою долею‚ її немалими перешкодами на шляху від формальної до сутнісної незалежности. Ми стежили за всіма новинами з української землі‚ зокрема з тих країв‚ звідки бере початок коріння наших родин‚ а тому‚ що ті новини так швидко змінювали одна одну й нерідко були несподівані‚ навіть шокуючі‚ то й час для нас ішов мовби швидше.
Зрозуміла річ: ми тут одержували всю найважливішу інформацію‚ в тому числі й неґативну‚ але та обставина‚ що на українську реальність ми дивилися все ж зі сторони‚ то бачили її дещо іншими очима. Так‚ на жаль‚ тема неґативів залишається актуальною. Є серед тих неґативів не просто прикрі‚ закономірно пов’язані з ростом‚ розвитком‚ але й дуже тривожні.
Однак‚ чи ж це було для нас чимось новим? Ще наші батьки‚ діди і прадіди знали‚ звідки іде постійна біда на нашу змелю‚ на наш багатострадальний нарід. Понад три сторіччя Московія випивала з України живильні соки‚ отруювала нашу національну кров‚ винищувала найкращих‚ найперспективніших синів і дочок нашої нації‚ істотно пошкодивши наш генофонд. Це страшна‚ незмінна‚ невиправна орда‚ і ми ніколи не мали і не повинні мати щодо неї жодних ілюзій. Замість покаятися перед Україною за тяжкі злочини супроти неї‚ Москва чинить й нині те‚ що чинила завжди – розбій‚ зазіхання на українські території‚ намагання повернути історію назад і поновно зробити з українців безмовних рабів.
Ми бачимо все це і розуміємо‚ хто є хто в цьому усе складнішому‚ усе непередбачуванішому світі. Але також ми виразно бачимо головне: Україна‚ всупереч багатьом несприятливим обставинам‚ зовнішнім і внутрішнім‚ здолала 25-річний шлях самостійного національного буття. За цей час народилося і увійшло в повноцінне суспільне життя нове покоління нашого народу – народилося вже в умовах незалежности‚ тож свобода для цього покоління‚ є вже такою природною‚ як дихання. По-друге‚ ці молоді люди вже набагато краще‚ набагато ближче знають світ поза Україною‚ вміють у ньому орієнтуватися‚ переймати від нього той цінний державницький досвід‚ котрий допомагає Україні утверджуватися у колі світової демократії.
Тому я з такою впевненість кажу і закликаю до до впевнености усіх українців Америки: 25 років – це вже той значний‚ фундаментальний історичний період‚ який не дозволить нашому одвічному ворогові втілити свій завойовницький плян. Україна була‚ є і буде! Святкуймо разом з нею!
Стефан Качарай‚
Президент Українського Народного Союзу