У 10-ті роковини відходу у вічність св. п. Семена Кріслатого
Св. п. Семен Кріслатий
Українська християнська родина завжди була тією основою, на якій коренилися засади національно-патріотичного і духовного виховання багатьох поколінь українців. Такою була родина Дмитра і Теодори Кріслатих, яка утверджувала хліборобські традиції предків у селі Заліссі-Коропецькім Бучацького повіту (тепер Монастириський район) на Тернопільщині.
Дмитро з юних літ, живучи з батьками на хуторі Зруби, де не було навіть школи, увібрав у себе усі родинні благородні паростки національного патріотизму і християнської моралі та передав їх своїм дітям. А було у подружжя Кріслатих п’ять синів: Ілько, Григорій, Михайло, Іван і Семен. Син Ілько був членом ОУН і УПА, арештований в 1944 році та засуджений до розстрілу. Сини Григорій, Михайло і Семен стали воїнами української дивізії „Галичина“. Михайло загинув у бою, а Григорій після війни переїхав до США, проживав у Пармі. Син Іван за активну участь в Юнацтві ОУН у 16-літньому віці був арештований в 1945 році і засуджений на 10 років тюремного ув’язнення. Батьків Дмитра і Теодору засудили на довічне заслання, де й знайшли вони спочинок у сибірській мерзлоті.
С. Кріслатий, 1925 року народження, закінчив початкову школу у рідному селі, а сім кляс у Монастириську. Навчався у середній торговельній школі в Бучачі, але не закінчив її, бо наближався фронт в 1944 році. Після Другої світової війни перебував у переселенських таборах у Німеччині. У Мюнхені діяли таборові українські школи. Тут С. Кріслатий закінчив учительську семінарію в 1948 році у Фраймані біля Мюнхена і, на прохання дирекції таборової школи, вчителював у початкових клясах.
Поряд з навчанням вон брав активну участь у громадсько-політичній діяльності ОУН і Спілки Української Молоді (СУМ). У 1946 році був організатором і співзасновником першого Осередку СУМ у таборі Шлязгайм біля Мюнхена.
Прибувши до Америки в Клівленд 1950 року, крім основної праці інспектора в автомобільній індустрії Форда, відразу активно включився в діяльність українських громадських організацій. Він був у числі перших засновників у Клівленді осередку СУМ ім. гетьмана Богдана Хмельницького. Брав участь в організації нових Осередків СУМ в інших містах штату Огайо, де проживали українці. У 1950-1960 роках організовував ідеологічні курси для сумівської і студентської молоді. Постійно був членом в управі сумівського осередку і брав участь у Крайових Здвигах СУМ.
Одружився у 1960 році з Марією Кладочною і вони разом продовжували активну громадську діяльність. Упродовж майже 40 років в управі Осередку СУМ С. Кріслатий виконував обов’язки головного виховника, секретаря, організаційного, культосвітнього, пресового референта юнацтва, вів курси мистецтва слова, брав участь в командах навчально-виховних і відпочинкових літніх таборів СУМ. С. Кріслатий був автором відомої в усіх сумівських осередках США й Канади літературно-драматичної композиції „Я дух відвічної стихії“. За жертвенну працю у розбудові Спілки Української Молоді в 1951-1989 роках Крайова Управа СУМ нагородила С. Кріслатого грамотою.
Громадсько-політична активність С. Кріслатого проявлялася в організаціях української громади Клівленду-Парми, що діяли під патронатом Українського Визвольного Фронту. Він продовжував свою працю в ОУН, а також був членом Організації Оборони Чотирьох Свобід України (ООЧСУ). Щорічно брав участь у зустрічах українців США й Канади. Активно співпрацював у Комітеті з відзначення 150-ліття від дня народження Тараса Шевченка у Вашінґтоні 1964 року під час відкриття пам’ятника Кобзареві. Був організатором відзначення 100-ліття уродин Лесі Українки в Клівленді 1971 року. Співав у хорі „Гомін” при ООЧСУ та у хорі ім. Т. Шевченка під орудою композитора Ярослава Барнича. У цьому хорі постійно співали брати Кріслаті разом з дружинами Марією і Стефанією.
У 1950-их роках, коли прибували нові українські еміґранти, виникла потреба у створенні українських суботніх шкіл. У зв’язку з цим С. Кріслатий став співорганізатором товариства „Рідна Школа“, на базі якого була відкрита перша школа українознавства в Клівленді, в якій він періодично учителював. Був також активним членом відділу товариства Об’єднання Українців Америки „Самопоміч“, яке стало основою при створенні тепер існуючої потужної української фінансової установи – Української Федеральної Кредитової Кооперативи „Самопоміч“ у Пармі.
Подружжя С. і М. Кріслатих виховало сина Богдана і доню Наталю, які є активними членами СУМ, парафіяльного життя церкви св. Покрови та підтримують діяльність інших громадських організацій українців. Помер С. Кріслатий 8 липня 2006 року та похований на цвинтарі парафії св. Покрови в Пармі. У десяті роковини відходу у вічність С. Кріслатого світла пам’ять про нього назавжди збережеться у думках, помислах і серцях української громади.