Хочу передати задушевні глибокі пережиття, які ми отримали від книги Люби Ґавур „Казка про маленьку хатку біля малого лісу“‚ яка має тільки 48 сторінок і розміщена у шістьох гілках‚ але вона охоплює стільки проблем, яких не переповісти й у великих товстих томах. Книжку я відкрив й відразу вголос прочитав до кінця, хоча моя авдиторія мала тільки одного слухача – дружину. Книжка ця – ґрунтовна і яскрава розповідь про коріння нашого роду, яке так майстерно представлене. З прочитаного годі мені весь матеріял осмислити і належно його передати.
Тут є теми „Еміґрація“, „Любов до природи“, „Сім’я“, а загалом любов до Закерзонської землі-матері, яка дала початок життя родові. Читаючи книжку‚ мимоволі відчуваєш, що ця земля до нас говорить, манить, кидає виклик любові і людського тепла. Книжечка‚ невеличка за обсягом‚ змушує наново пережити ці великі події, які десь в замислах у кожного з нас живуть глибоко в серці. Можна сказати – це універсальна мова, яка за своєрідною властивістю доходить до наших почуттів і зворушує своєю тематикою.
Важко визначити повну і глибинну суть істоти цієї праці, бо вона безцінна. Тому мені буде мабуть важко охопити велич і повну цінність та дати заслужену високу оцінку цій праці. Перш за все‚ книжка написана гарною українською мовою. У її зміст входить цілий комплекс різних суспільних явищ, народотворчих процесів, духовних прикмет, різних взаємин в людському житті. В цій книжці зосереджений цілий літопис всього того, що оточує душевні почуття і зацікавлення.
Книжка доводить, що між людиною, територією і народом існує дуже інтимний зв’язок. Цей зв’язок представлено на тлі сім’ї в радощах і в часі смутку. Єдність сім’ї, взаємна любов, це наймогутніша сила народу. Авторка винесла на самі вижини національну духовність з її глибоким українським корінням в природному патріотизмі, який невіддільний від любови в сім’ї, до своєї землі „маленької хатки, біля малого лісу” та мальовничих квітів в городі.
Сім’я, мандруючи в далекі світи, цінує не тільки грудку рідної землі, як святість. Далеко‚ на нових поселеннях‚ вона везе з собою цю любов, живе в постійному духовному контакті з землею‚ звідки походить її рід. Інколи ми копіюємо минуле і у вигладженій формі надаємо йому нове життя. Отже‚ за кожне таке видання треба схвалювати тих, які пишуть рядок за рядком, речення за реченням, збирають і документують ці коштовні духовні перли, які прикрашають наш рід навіть далеко від рідної землі.
Життя швидкоплинне і ми не завжди встигаємо подякувати батькам за їхнього життя, не завжди маємо час вислухати бабуню і дідуся, щоб їхній досвід й знання з роду в рід, з покоління в покоління належно передавати. Ніхто не здатний відібрати долю наших батьків і наших предків‚ і те‚ що ми успадкували від поколінь, становить наше духовне майбутнє добро. Треба любити і не забувати свого українського роду і своєї української душі‚ і бути вдячним тим, які дарували нам наше життя.
Торонто
З питань придбання книжки можна звернутися до авторки на електронну адресу: [email protected].