Сучасна Україна переживає війну. Нова система соціяльного забепечення ще недосконала‚ війна і корупція обумовлюють гостру потребу гуманітарної допомоги. Платня в Україні є надзвичайно низькою. Вона зменшилася ще більше через курс валютного обміну гривні внаслідок інфляції, яка зараз становить 49 відс. На підставі курсу валюти (26 грн. до 1 дол.) пересічна місячна платня становить 190 дол. Учителі та лікарі заробляють приблизно 135 дол. в місяць. В Україні панує неповна зайнятість і безробіття. На підставі даних ООН з 2012 року відомо, що на 1‚000 людей в США припадало 2.45 лікарів, а в Україні – 3.53 лікарів. Україна має на одного додаткового лікаря більше на 1‚000 людей в порівнянні до США, які видають більше на медичну опіку‚ ніж будь-яка інша країна світу.
Війна в Україні переселила 3 млн. людей. Українські біженці потребують житла, харчів, праці, а діти – освіти. Це ще більше обтяжує вже обмежений державний бюджет.
Щоб отримати точну статистику гуманітарної допомоги для України, я переглянула річні звіти Суспільної Служби Світового Конґресу Українців (СКУ) за останніх три роки. СКУ представляє понад 20 млн. українців. На жаль, багато українських гуманітарних організацій діяспори не подають до відома свою активність. Гуманітарна допомога значно збільшилася у 2012 і 2013 роках: від 1.97 млн. дол. у 2012 році до 5.4 млн. дол. у 2014 році (за звітами 19 організацій). Більшість допомоги було призначено для учасників Евромайдану. Деякі західні організації допомогли перевезти тяжко поранених пацієнтів з Евромайдану на лікування до до Польщі, Німеччини, та США. Пізніше це саме відбувалося з пораненими воїнами.
В кінці 2015 року СКУ створив координаційну раду, яку очолила д-р Уляна Супрун – тепер виконуюча обов’язки міністра охорони здоров’я України. Ціль була синхронізувати надання допомоги організаціями, які займаються переданням і розподілом гуманітарної допомоги. Створено координаційний відділ і щотри місяці відбуваються телеконференції з представниками організацій української діяспори. Але знову ж таки – мало організацій беруть участь.
Ідея добродійного дарування, яка ніколи не була практикована за радянських часів, пробудилася в народі України. Сьогодні сотні, а може тисячі організацій і десятки тисяч добровольців діють в Україні. Уряд України перевіряє роботу багатьох організацій, бо, на жаль, деякі мають сумнівні цілі. Цивільний сектор Евромайдану видає бюлетень‚ який раніше подавав інформацію про гуманітарну допомогу, а останнім часом подає загальну інформацію про війну в Україні. Також Злучений Український Американський Допомоговий Комітет (ЗУАДК) допомагає Україні.
Спершу ми подбали, щоби студенти на Майдані мали теплий одяг і не були голодні. Після подій у лютому 2014 року ЗУАДК передав по 1‚000 дол. кожній родині „Небесної сотні“. Ці родини мали отримати по 10,000 дол. з фондів‚ зібраних в Україні. Починаючи з квітня 2014 року передано для воїнів одяг, ліки, оборонні жилети, шоломи, чоботи і мобільні телефони.
ЗУАДК працює у зв’язку з двома нашими представниками і кількома добровольцями в Україні. Наприклад, два члени дирекції і представник ЗУАДК з Києва відвідали вишкільну базу батальйону „Київськa Русь” у Черкаській області‚ визначили потреби вояків. Обсяг допомоги зростає.
За час від 2010 до 2015 року ЗУАДК передав допомогу Україні у сумі 4.9 млн. дол. Було вислано 16 контейнерів з медичним обладнанням.
Успішною стала програма „Усиновіть пораненого українського воїна“, за якою ми шукаємо спонзорів для поранених вояків. ЗУАДК ретельно перевіряє достовірність інформації про кожного пораненого, після чого вони отримують по 300 дол. від спонзора через ЗУАДК. При бажанні спонзор також може отримати інформацію про цього воїна і, як це часто трапляється, ще додатково допомогти пораненому воїнові особисто або знову через ЗУАДК. Програму започатковано у листопаді 2014 року і на сьогодні допомогу отримали понад 500 воїнів.
Інша програма має назву „Родина родині“. За цією програмою ЗУАДК допомагає родинам загиблих воїнів (діти, дружини, батьки), які чекають‚ але не отримали ще грошової компенсації від українського уряду, або перебувають у дуже скрутному становищі.
Психологічні наслідки війни величезні. Відкриваються центри і відбуваються конференції з посттравматичного розладу. Одна відбулася літом у Єльському університеті, де спонзором був ЗУАДК. Подібні центри утворюються в Україні не тільки для того, щоб допомогти воїнам, але й їхнім родинам, особливо дітям.
Під час кризи діти є найбільше вразливими. Упродовж багатьох років ЗУАДК допомагає організовувати літні табори біля Чорного та Озівського морів, або в Карпатах для 50-60 дітей‚ переважно з інтернатів. Влітку 2015 року на прохання Посольства України в США ЗУАДК організував табір у Івано-Франківській області. У таборі перебували 200 дітей-біженців і дітей, батьки яких загинули або були поранені на війні. У 2016 році у таборі відпочивали діти з Луганської та Донецької областей. В інших таборах перебували 36 дітей з Херсону, батьки яких є на фронті. Також ЗУАДК разом з Центром допомоги бійцям в Тернополі організував третій табір для родин воїнів з малими дітьми.
Надходять прохання про допомогу – до 60 на місяць‚ особливо від батьків хворих дітей‚ а також від військових лікарень і різних організацій.
Український уряд повинен звернути особливу увагу на здоров’я населення України. Хоч за законом медичні послуги мають бути безплатні, фактично вони надмірно дорогі, а у тяжких випадках недоступні. Хоч в дійсності є багато лікарів, більшість процедур не робиться на теренах України. Часопис „Куіv Post“ у своїй статті від 16 вересня 2016 року подав, що 90 відс. прибутку лікарів походить з хабарів. Медикаменти, які закуповує уряд, виявляються непотрібними хворим. Україна повинна ретельніше працювати над Національною програмою охорони здоров’я.