За 25 років незалежного життя українська держава‚ стримувана нездалою політичною системою‚ не спромоглася знайти розв’язку для питання‚ від якого величезною мірою залежить доля країни‚ доля нації – питання землі.
Декілька днів‚ починаючи від 4 жовтня‚ під стінами Верховної Ради страйкували представники аґраріїв з усіх реґіонів України‚ протестуючи проти податкової політики уряду і проти намірів скасувати мораторіюм на продаж земель сільськогосподарського призначення.
Що саме не задовольняє українських селян? Чому земельна реформа в Україні натрапляє на гострий спротив? Що вирішує і чого не вирішує мораторіюм?
Всеукраїнський страйк аґраріїв – їх з’їхалося з усіх областей щонайменше 3,000 – розпочався державним гимном України і рішучим виступом голови Аґрарної партії Віталія Скоцика. „Нас уряд не чує‚ але ми‚ об’єднані весукраїнськими‚ всенародними інтересами‚ змусимо його слухати. Якщо ж ні‚ то навіть боюся сказати‚ що може відбутися на селі. Хоч селяни й не дуже радикальні люди‚ але все ж сіно горітиме швидше‚ ніж ґумові шини під Верховною Радою… Доля України – в руках‚ які пахнуть хлібом. В руках людей‚ які годують армію‚ які дають кожен другий доляр валютних надходжень до скарбниці нашої держави… Зараз по країні котиться хвиля рейдерства‚ якої не було з 1990-их років. В селян масово відбирають землю. В Україні вона у 10-15 разів дешевша‚ ніж у сусідній Польщі. І вже чуємо‚ що наші села на Кіровоградщині‚ на Волині‚ Вінничині зі зброєю в руках захищають свої господарства…Найголовніша наша вимога – не дати вкрасти в українців землю‚ тому маємо не дозволити скасувати мораторіюм на продаж землі з 1 січня 2017 року“‚ – наголошував політичний провідник аґраріїв.
В інших виступах також висловлювалося чимало конкретних претензій до влади‚ котра не бере до уваги інтересів дрібних виробників сільськогосподарської продукції. Зокрема мова йшла про особливе оподаткування‚ запроваджене ще у 1998 році і несправедливо скасоване з 1 січня 2015 року. Воно надавало аґраріям право залишати на спеціяльному рахунку 20 відс. зароблених грошей‚ які відтак витрачалися на новий засів‚ на придбання пального‚ мастильних матеріялів‚ елітного насіння‚ на інші важливі земельні потреби. В цей спосіб селяни-виробники в 2014 році інвестували у власне виробництво майже 24 млрд. грн‚ в 2015 році – 32 млрд. грн.
Й от всупереч здоровому глуздові цей порядок держава скасувала‚ перевівши аґраріїв на загальну систему оподаткування. Практично це означає‚ що селяни не дорахуються значних сум‚ отож не зможть добре сплянувати наступний сільськогосподарський сезон. А щоб далі якось давати собі раду‚ змушені будуть приховувати від держави свій реальний дохід‚ цим збільшуючи й без того значну частку тіньової економіки в країні.
Саме збільшення податкового тиску на українського виробника сільськогосподарської продукції спричинило болючий стрибок цін: найближчим часом літр молока може коштувати 18 грн‚ кефір – 21 грн‚ масло – 40 грн за брусок‚ подорожчає хліб‚ вже не кажучи про м’ясо. Для пенсіонерів з їхніми 1‚400 грн. на місяць‚ з яких добру половину мусять ще віддати за комунальні послуги‚ це означає напівголодне існування.
Згідно з інформацією ООН‚ в Україні за останній рік з межі бідности в межу голоду перейшло 1.5 млн. осіб. Очевидно‚ йдеться не про щось випадкове‚ а про вкрай неґативну тенденцію. Адже за 25 років населення України зменшилося на 10 млн. осіб. Одна з причин – неповноцінне харчування‚ а воно – наслідок надмірно високих цін. Рівень споживання м’яса в країні становить тільки 64 відс. від рекомендованої Міністерством охорони здоров’я норми‚ молока – 55 відс.‚ риби – 43 відс.‚ плодів і ягід – 57 відс.
Щодо невирішеного питання про вільний продаж землі голова Аґрарної партії В. Скоцик говорить так: „Купи-продай – це не реформа. Це лише один з 17 інструментів‚ які в інших країнах світу реґулюють обіг земель сільськогосподарського призначення. У нас же‚ в Україні‚ діють тільки два інструменти. Ви можете самі працювати на землі або здати її в оренду. Інші 15‚ доступні в сусідній Польщі‚ в нас не діють. Тому що недосконале законодавство. І саме тому ми не дозволимо скасувати мораторіюм на продаж землі“.
Ніби все зрозуміло. Насправді все набагато складніше. Група експертів‚ що працюють для громадського проєкту „Підтримка реформ у сільському господарстві та земельних відносинах в Україні“‚ вважає‚ що „мораторіюм стримує розвиток сільської місцевості та сільського господарства, оскільки перешкоджає перерозподілові земельних ресурсів до більш ефективного власника та виробника, знижує ціну оренди та доходи власників, а також обмежує доступ до кредитних ресурсів, і тому має бути скасований якнайшвидше“. Яка віддаль між цим теоретичним висновком і його реальним втіленням? Експерти про це мовчать.
Одначе‚ на авторитетну думку голови підкомітету з земельних питань Верховної Ради Олега Кулинича‚ доки український аґровиробник не буде спроможний купити землю сільськогосподарського призначення‚ мораторіюм на її продаж скасований не буде. Фармери і середні аґропідприємства сьогодні ще не мають грошей на придбання землі. У випадку скасування мораторіюму її скупили б великі голдинґи або чужинецькі транснаціональні компанії“.
Сумна‚ щоб не сказати гірше‚ епопея з долею української землі триває.