25 лютого, 2016

За справу варто братися гуртом

Я щиро вдячна редакції і авторові Євгенові Цимбалюкові за публікацію „Видано „Поетичну топоніміку України“ („Свобода“‚ 29 січня). Варто уточнити, що Олеся Франко запропонувала, аби редактором альманаху „Поетична топоніміка“ була я, бо я вже редаґувала збірник, теж всеукраїнсько-міжнародний, у 2014 році, про ОУН та УПА. У „Свободі“ я розповіла про цю книжку у дописі „Україна-мати кличе нас повстати“. Цього разу Наталя Хамоуда (з Тунісу) підказала тему про села і міста України. Я, згодившись редаґувати, зразу ж обумовила, аби до майбутнього збірника не просто входили художні твори про села і міста, а щоб він мав просвітницьке і краєзнавче спрямування. Перед творами обов’язково була краєзнавча довідка про населені пункти, аби книга слугувала своєрідним літературно- краєзнавчим путівником. Такого в Україні ще не було, наскільки знаю я і наскільки стверджують усі, хто вже бачив цей альманах.

Довелося виконати збір матеріялів, впорядкування, редаґування їх, збір фондів, доставку 340 книжок,  формування посилок авторам, розсилання, організацію і проведення презентацій. Було б значно краще, аби всю цю роботу виконував колектив, редакційна колеґія (рада). Коли б долучилися державні структури чи хоча б доброчинці-спонзори, тоді книга могла б втрапити у обласні бібліотеки. Якби „Свобода“ це оприлюднила, було б пречудово. Може, тоді долучилися б й інші доброчинці з діяспори, такі, як Надія Козак з Канади, яка спонзорувала додаткові 40 примірників  збірника.

Самобутність цього збірника – ще й у тому, що поети і прозаїки, літератори і майстри слова звернулися до історичної географії. Засновник громадської організації „Вікімедіа Україна“ Юрій Пероганич наголосив, що ця книга „зробить нас більш залюбленим у свій край, а отже – сильнішим у теперішніх чи майбутніх сутичках із ворогами нашої Вітчизни!“.

„Я побувала у різних куточках України практично за один день завдяки альманахові „Поетична топоніміка“, – написала в рецензії на збірник Надія Позняк.

Альманах представляє майже всі області України, але чи не найбільше творів присвячено Львову. Тим автори підтвердили, що звання культурної столиці України йому надано не випадково. На жаль, менше – зі сходу і півдня України. Прикро, що не долучилися Кіровоградщина, Луганщина, Одещина і Херсонщина. І хоча й клич про задум був поширений, причиною стало багатовікове омосковщення‚ якого якщо й позбудемося, то ще не скоро.

Сповнені образности, вірші викликають почуття любови, так притаманної українцям. „Білозубо всміхнувся Львів“, – пише Надія Бойко. „Ця вулиця ніколи не мине“, – вірить Любов Бенедишин. Перлиною Полісся величає село Куліші Тамара Васильєва. Людмила Демура дорогу додому порівнює з рушником. Тернопіль від Надії Козак заслужив щемкого одкровення: „Як журавель, що не живе без неба, без тебе на землі я – сирота“.

Всіх авторів перелічити неможливо, як і сіл та міст, і тому є сподівання, що „Поетична топоніміка“ матиме і наступні випуски, позаяк у збірнику охоплено 90 населених пунктів. Це – лише дещиця сіл і міст, котрих, як і поетів, в Україні не бракує.

До речі, зараз проводжу презентаційну туру альманаху Україною. Вже відбулося вісім презентацій, зокрема у столиці. А перше представлення збірника відбулось у моїй Старій Синяві. За нею – Вінниця, Хмельницький, Меджибіж, Львів, Київ, Тернопіль. Щойно приїхала з міста Хмільник (Вінницька область), де була чудова презентація з участю школярів.

Стара Синява, Хмельницька область

Коментарі закриті.