Київ – Питання лінґвоциду щодо української мови плянує представити на засіданнях ООН у Ню-Йорку Національна рада жінок України. Однак‚ правознавець-міжнародник Володимир Василенко вважає, що міжнародну спільноту цілеспрямоване знищення української мови не зацікавить. Він пропонує вирішувати цю проблему всередині держави, зокрема шляхом внесення змін до Кримінального кодексу України. Про це йшлося 17 липня під час круглого столу „Лінґвоцид як важливий компонент геноциду – зброя для цілеспрямованого знищення народу України“.
На міжнародному рівні визнати лінґвоцид як злочин проти українського народу прагне Національна рада жінок України. Задля цього представниці цієї громадської організації просуватимуть свої матеріяли стосовно проблеми цілеспрямованого знищення української мови до тексту резолюції для подальшого обговорення на засіданнях Міжнародної ради жінок в Індонезії та засіданнях ООН в Ню-Йорку.
Про це заявила для Радіо Свобода заступник голови Національної ради жінок України Марія Петрова:
„Ми вирішили поєднати знання і досвід відомих вчених та громадських діячів з нашими прагненнями й залучити світову жіночу громадськість до боротьби з найбільшим насиллям – позбавленням рідної мови. Треба щоденно працювати у напрямку впровадження в Україні української мови як літературної, наукової, мови силових структур та діловодства“.
Докладно пояснити явище лінґвоциду необхідно, щоб надалі розвивати цю тему на міжнародному рівні. На цьому наголосив директор Інституту української мови Національної Академії Наук України Павло Гриценко: „Цей термін передбачає цілеспрямовані дії, об’єкт дій та діяча. Найпростіше з об’єктом дій – це українська мова. Також треба визначити, про який час буття мови йдеться. Для характеристики лінґвоциду необхідна ще плятформа оцінок – визначення, які дії його породжують. Наприклад, усна або письмова заборона“.
Незважаючи на всі зусилля, питанням геноциду проти української мови навряд чи опікуватимуться на міжнародній арені. Колишній представник України в Раді ООН з прав людини і екс-суддя Міжнародного кримінального трибуналу щодо колишньої Юґославії Володимир Василенко говорить:
„У свій час‚ ще у 1948 році‚ була розроблена конвенція про боротьбу зі злочином геноциду та покарання за нього. Тоді під час дискусії були відкинуті спроби включити у визначення геноциду те, що зветься культурний геноцид. На цьому поставили крапку. Тепер треба передбачити в Кримінальному кодексі України окрему статтю, яка називатиметься „Лінґвоцид“, з відповідною кваліфікацією діянь, які стосуються терміну „лінґвоцид“. Потрібно, щоб комісія Верховної Ради опрацювала питання створення робочої групи. Повинна бути пропозиція суб’єкту законодавчої ініціятиви чи депутата, чи прем’єр-міністра, чи президента“.
Радіо Свобода‚ 6 липня