Голяндський референдум – це не кінець світу для України. Як сказав один розумний і тверезий український аналітик, насправді він змінює дуже мало в стосунках України з Европейським Союзом. Одним словом, Україні не потрібно панікувати.
Проте, Україні необхідно зробити кілька висновків з того, що приблизно 20 відс. електорату Голяндії відхилили угоду про асоціяцію ЕС з Україною.
По-перше, частка тих, хто сказав „ні“‚ приблизно відповідає частці громадян у всіх країнах ЕС, які активно відкидають „европейські цінності“. Це прихильники крайніх правих партій, багато з яких останнім часом досягли 20-30 відс. під час голосування на різних виборах. Це ті люди, які не згодні з наступним проходженням в преамбулі Хартії основних прав Европейського Союзу:
„Усвідомлюючи свою духовну і моральну спадщину, Союз заснований на неподільних, універсальних цінностях людської гідности, свободи, рівности і солідарности; він заснований на принципах демократії і верховенства права. Він ставить людину в центр своєї діяльности, встановлюючи громадянство Союзу і створюючи простір свободи, безпеки та справедливости“.
По-друге, ймовірно, багато, якщо не більшість‚ европейців бачать европейські цінності так само, як колишній канцлер Німеччини Гергард Шродер і багато його товаришів в німецькій соціял-демократичної партії: вони гарні, до тих пір, поки вони не стають незручними. Якщо права передбачають незручність або якщо іґнорування прав приносить прибуток, то кому потрібні права? Г. Шродер з задоволенням співпрацював з російською мафіозною державною компанію „Ґазпром“, ще перебуваючи на своїй посаді. І він лобіював інтереси Володимира Путіна, вибачаючись за його імперіялізм, і досі підставляючи свої кишені під рублі.
Европейські „шродери“ будуть підтримувати Україну тільки тоді, коли це вигідно і зручно.
Решта европейців, – третина, а може й більше, – щиро вірять в европейські цінності. Це ті люди, які вірять в ЕС, вірять у НАТО, підтримують санкції проти мафії в Кремлі, і в значній мірі вітають близькосхідніх біженців‚ незалежно від ціни та незручностей, які з’являються з їхнім прибуттям до Німеччини.
Ці европейці будуть підтримувати Україну, але тільки якщо жодні інші, більш нагальні проблеми в області прав людини, не вимагають їх негайного уваги.
Чиновники ЕС діляться на ці три категорії, хоча тих, хто справді вірить в европейські цінності, ймовірно, більше, ніж серед населення в цілому.
Лекцій для України є декілька.
По-перше, у прийнятті вірного рішення вона не може покладатися на Европу. Апеляція до прав людини, загальних европейських цінностей, жертв, яких зазнали українці, щоб приєднатися до Европи – все це не буде почуто двома третинами населення ЕС. Але справа в тому, що тисячі українців загинули, захищаючи европейські цінності проти російського імперіялізму.
По-друге, незалежно від того, що европейці роблять або говорять, Україна повинна далі робити все можливе, щоб приєднатися до Европи і перейняти европейські цінності. Західні політичні та економічні інститути насправді працюють, – навіть якщо деякі з них не в ЕС – а західні цінності (такі, як права людини, демократія і верховенство права) значно кращі за ті, які розповюджує путінський світ.
По-третє, Україна повинна усвідомити, що її просування до західніх інститутів і цінностей залежить виключно від самої себе. Европа не буде звертати зі свого шляху, щоб допомогти їй, як і Сполучені Штати, – якщо Україна не почне тягнутися до західнього управління і верховенства правових норм. Україна повинна стати сильною, багатою, демократичною країною, шляхом прийняття політики, яка ісповідує силу, багатство і демократію.
По-четверте, як тільки Україна стане сильною, заможною і демократичною, то Европа, зокрема і евроскептики та спадкоємці Г. Шродера – прийде стукати у її двері.
По-п’яте, для України, щоб стати сильною, заможною та демократичною, її еліта має, нарешті, співпрацювати, і поводитися як зріла еліта, а не як діти.
Те, що зробили голяндці – це соромно: вони зрадили порядність і Україну. Але те, що роблять українські сварливі, некомпетентні, корисливі, недалекоглядні представники еліти‚ ще гірше: вони руйнують Україну і її народ.
„Газета по-українськи“‚ 11 квітня
Олександер Мотиль – американський історик українського походження, політолог, професор Ратґерського університету.