Починаючи з жовтня 2016 року‚ тривав конкурс „Золотий бумеранґ“, який організували Український фонд культури, редакція тижневика „Слово Просвіти“ та Фундація ім. Івана Багряного (США) до 110-річчя Івана Багряного. Учасникам конкурсу пропонувалося відповісти на 10 запитань з біографії та художньої творчости видатного письменника і політика, а також про те, яку ролю здатні відіграти його прозірливі ідеї й настанови в непростому суспільному житті сучасної України.
Жюрі отримало небайдужі, зацікавлені відгуки шанувальників творчості І. Багряного, читачів різного віку, учнів та студентів‚ людей пенсійного віку. Іноді це були не просто короткі відповіді на запитання, а розлогі роздуми з приводу порушених тем.
Конкурс був відкритим. Отримуючи листи, вивчаючи та аналізуючи їх, „Слово Просвіти“ спілкувалося з авторами, навіть підказувало шлях до відповідей, вміщували уривки з відповідей.
Конкурс „Золотий бумеранґ“ був добрим стимулом не тільки перевірити й закріпити власні знання з біографії, творчої спадщини улюбленого письменника, автора широко відомих книг „Тигролови“, „Сад Гетсиманський“, „Огненне коло“, „Маруся Богуславка“, „Людина біжить над прірвою“, памфлета „Чому я не хочу вертатися до СРСР?“, тобто драматичного й трагічного минулого, а й спробувати аналітично помислити сучасні реалії та майбутнє України. Адже з багатьох важливих суспільних питань І. Багряний виявився пророком. Його ідеї затребувані й нині.
Дехто з конкурсантів, не встигаючи відповісти на запитання або залучаючи до конкурсу і своїх знайомих, просив продовжити його до кінця 2016 року. Жюрі пішло назустріч цим побажанням, відклавши завершення з 2 жовтня – дня народження І. Багряного – на пізніше. Але в кінцевому підсумку було визнано за доцільне все ж завершити конкурс в листопаді 2016 року.
Отже, настав час підбити підсумки. Жюрі не може присуджувати конкурсантові перше, друге чи навіть третє місце (таких найбільше), якщо його відповіді на запитання не повні, не конкретні. Хоч загалом правильні й цікаві. Не кажемо вже про те, що у деяких відповідях є суттєві помилки: наприклад, зазначається, що І. Багряний народився в селі Куземині (насправді – в Охтирці) 1907 року (насправді – 1906). Очевидно, ці учасники конкурсу користувалися хибними джерелами, які, на жаль, поширені в деяких публікаціях.
Своєрідним каменем спотикання для конкурсантів став Багрянівський вислів: „Не стремімось моментально доконати ґрандіозні речі й моментально досягти нашої мети. Це неможливо. Наша мета така велика, що осягти її моментально неможливо (зразу! мовляв, а як ні, то й забавки полишім). Робім речі малі. Але робім уперто, системно й наполегливо. Кожен один крок є малий, але ним проходять землею люди“.
Цікаво (і дуже важливо), що всі конкурсанти цілком поділяли цю думку, розвивали її по-своєму. Але звідки взято наведений вислів? З художнього твору? З публіцистики? Ні, з творчої спадщини письменника „Велика справа потребує великого серця“. Це сторінки нотатників І. Багряного („Іван Багряний: нове й маловідоме“, книга друга, стор. 559‚ Київ, „Смолоскип“, 2013).
Не закріплюючи за учасниками того чи іншого місця, жюрі визнало переможцями конкурсантів (їхні прізвища подаємо за абеткою): Бернадська Ангеліна (с. Володарка Київської обл.), Богдан Оксана (с. Комиші Охтирського району Сумської обл.), Тетяна Галєло (Хорошів‚ Житомирської обл.), Зиновій Гаєцький (с. Лісневичі Пустомитівського району Львівської обл.), Марія Гнатюк (с. Боратин Луцького району Волинської обл.), Світлана Гулакова (Маріюпіль Донецької обл.), Іван Гулей (с. Базар Чортківського району Тернопільської обл.), Катерина Зайцева (Київ), Олена Колосова (Нікопіль Дніпропетровської обл.), Іван Малашевич (Черняхів Житомирської обл.), Марія Мангер (с. Панка Сторожинецького району Чернігівської обл.), Наталія Музиченко (Бровари Київської обл.), Юлія Куць (с. Копилля Маневицького району Волинської обл.), Петро Петренко (Маріюпіль Донецької обл.), Олександер Пономаренко (Васильків Київської обл.), Василь Притулюк (Луцьк), Настасія Рязанцева (с. Володимирівна Волноваського району Донецької обл.), Олександер Скиба (Охтирка Сумської обл.), Вікторія Самборин (с. Білоцерківці Бобровицького району Чернігівської обл.), Валентина Семеняк (с. Великі Гаї Тернопільської обл.), Світлана Солона (Градизьк Глобинського району Полтавської обл.), Роман Стефанишин (Львів), Валентина Томілович (Дубровиця Рівненської обл.), Вікторія Тютюнник (с. Козова Тернопільської обл.), Олександер Тютюнник (Жашків Черкаської обл.), Олена Шапошникова (Харків), Анна Штогрін (Київ), Любов Ярема (с. Острів Тернопільського району Тернопільської обл.).
Майже 30 переможців‚ а нагороджених місць було всього п’ять. Тут жюрі пішло на компроміс, розширивши можливість конкурсантів бути серед відзначених, не беручи до уваги їхні окремі прорахунки при відповідях на запитання. Сподіваємося, що наше рішення оптимальне.
Усі названі конкурсанти отримають безкоштовну передплату тижневика „Слово Просвіти“ на 2017 рік. Щиро дякуємо за активну участь у конкурсі „Золотий бумеранґ“!