СОМЕРСЕТ‚ Ню-Джерзі. – 15 жовтня в Історико-освітньому центрі Ню-Джерзі відкрилася виставка творчої спадщини Миколи Бервінчака „Від соціяльного реалізму до церковного мистецтва“. Виставка розміщена в бібліотеці Духовної семінарії і діятиме до 10 листопада в понеділок, середу, четвер і суботу. Проводить виставку колекціонер творів М. Бервінчака і дослідник його творчости Михайло Бурик, який на вернісаж прийшов у вишиванці.
Нелегкою була юність мистця. Він народився 1903 року в лемківській родині шахтаря Івана і Євфимії Бервінчаків у Шенандоа, Пенсильванія, куди батьки приїхали з Лемківщини в Карпатах. Батько загинув на шахті, його вдова вийшла за іншого гірника, який теж загинув. Осиротіли п’ятеро дітей. 14-річний М. Бервінчак пішов працювати у шахті. Але він мав мистецький талант і увесь час змальовував шахтарське життя.
На його малюнки звернув увагу мистець угорського походження Павло Добнер, який малював фрески у храмі і залучив М. Бервінчака у помічники. До шахти М. Бервінчак йшов у нічну зміну, а вдень малював. Під наглядом П. Добнера, а згодом самотужки М. Бервінчак став церковним малярем. Він малював настінні образи й ікони, проєктував і різьбив іконостасні орнаменти. Він навчився таємниць офорту і це відкрило йому стежку у світ мистецтва. П. Добнер не лише вчив М. Бервінчака, а поширював доробок учня. Про нього дізнався ще один мистець-реаліст Джордж Лукс, який ввів його в мистецьке життя Нью-Йорку.
Відкриває виставку портрет Миколи Бервінчака пензля Павла Добнера.
У вересні 1932 року М. Бервінчак показав свої офорти на виставці, де 25 з них були продані, а сам автор дістав першу нагороду. Наступного року три його твори були показані на Світовому ярмарку в Ню-Йорку. Праці М. Бервінчака дісталися до багатьох колекцій Америки й Европи. Виставки його офортів відбувалися в Музеї американського мистецтва ім. Вітні і Національній академії в Ню-Йорку. Офорти М. Бервінчака були показані у Чикаґо, Міляні й Стокгольмі, зберігаються в колекціях Національної ґалерії Смітсонівського інституту в Вашінґтоні, Бібліотеки Конґресу США, є в колекціях президентів Двайта Айзенгавера, Ліндона Джонсона і Річарда Ніксона. Елеонора Рузвельт придбала портрети Франкліна Рузвельта для бібліотеки в Гайд-Парку, Ню-Йорк.
М. Барвінчак залишив зображення багатьох видатних людей. На виставці показана ґравюра „Медитація. Анна Стен“ – портрет українки-киянки Анни Фесак (1908-1993), яка після успішної кар’єри в кінематографії СРСР і Німеччини стала зіркою Голивуду. На ґравюрі 1935 року Анна Стен зображена у вишиванці, сама вона розповідала, що до 12 років розмовляла виключно українською мовою.
Шанувальників ґравюри приваблював реалізм М. Бервінчака, у офортах якого немає злетів фантазії, а є лише реальне життя шахтарів пенсильванського кам’яновугільного басейну.
Вернісаж у Сомерсеті відкрила директор Історико-освітнього центру Ню-Джерзі Наталя Гончаренко, яка представила куратора виставки М. Бурика, батьки якого були сусідами Бервінчаків. М. Бурик розповів про знаного сусіда, показав відеофільми про життя шахтарів Пенсильванії і про самого мистця.
М. Бурик має колекцію творів М. Бервінчака, влаштовує його виставки. Він подякував усім, хто йому в цьому допомагає, зокрема тижневикові „The Ukrainiаn Weekly“ і його головному редакторові Ромі Гадзевич за публікацію у 2011 році докладної розповіді М. Бурика про шахтарів-лемків Пенсильванії і їхнього мистця.
На цій виставці більшість експонатів походить з колекції М. Бурика, є також твори з інших зібрань. Відкриває виставку портрет М. Бервінчака пензля П. Добнера. Показано ряд речей з шахтарського життя, зокрема зразок вугілля-антрациту і шахтарський ліхтарик. Показані також видання з художнім оформленням М. Бервінчака.
М. Бервінчак помер у червні 1978 pоку, але ще за два місяці перед смертю мав виставку своїх офортів в Українській Мистецькій Студії у Філядельфії.