КІРОВОГРАД. – Мала академія наук України (МАН) – освітня система, яка забезпечує організацію і координацію науково-дослідницької діяльности учнів, створює умови для їх інтелектуального, духовного, творчого розвитку та професійного самовизначення, сприяє нарощуванню наукового потенціялу країни. МАН має тривалу історію.
Передумовами її створення стала робота наукових гуртків позашкільних навчальних закладів. З 1990 року почався новий етап розвитку МАН. У Одесі того року було проведено науково-практичну конференцію членів наукових товариств учнів, у травні 1992 року – Всеукраїнський конкурс юних істориків, а у 1993 році вперше одночасно проводилося декілька всеукраїнських конкурсів науково-дослідницьких робіт учнів з різних наукових напрямів.
Визначальним для створення сучасної моделі МАН став 1993 рік‚ коли Міністерство освіти та президія Академії Наук України ухвалили спільну постанову про шляхи вдосконалення діяльності наукових товариств учнів як центрів формування наукової еліти України. На цьому етапі з МАН співпрацювали 60 вищих навчальних закладів України і 44 наукові установи Національної Академії Наук України.
На сьогодні МАН виконує загальнодержавні функції з пошуку, розвитку та підтримки обдарованих і талановитих учнів‚ щорічно проводить близько 30 всеукраїнських заходів науково-методичного спрямування і понад 40 масових заходів для обдарованої учнівської молоді.
У Кіровоградській області успішно діє в Олександрії на базі Будинку дитячо-юнацької творчости відділення Малої Академії Наук. Студент політехнічного коледжу Антон Мотайло разом зі своїми науковими керівниками придумав особливий склад термофарби і спеціяльний пристрій для її розприскування‚ що дозволює зберігати навколишнє середовище. Позначилися організаційний талант та винахідницька жилка керівника віділення Світлани Піскової та директора департаменту іноваційних впроваджень підприємства „Чисті інформаційні технології“ Сергія Камінського, кандидата технічних наук Володимира Амосова, доцента Кіровоградського технічного університету Олександра Сірікова. Результат – десятки проєктів та технологій, які можуть поліпшити життя, позбавити залежности не тільки від імпортованих енерґоносіїв, а й від тих, які шкодять здоров’ю, забруднюючи атмосферу. Торік юні науковці посіли усі призові місця на всеукраїнському конкурсі іноваційних проєктів „Майбутнє України“.
Учениця Олександрійського ліцею інформаційних технологій Єлизавета Чижик, наприклад, пропонує обігрівати будинки взагалі без будь-якого палива і викидів, а з допомогою модернізованих теплових насосів, теплообмінники яких розташовують в природних або штучних водоймах. Учениця Кіровоградського обласного навчально-виховного комплексу Ганна Пуляєва розробила пристрій-модуль для вироблення електроенерґії саме в затоплених кар’єрах і розрізах, що, за її розрахунками, могло б давати понад 100 млн. грн. прибутку на рік. А десятиклясник Самуїл Кругляк придумав, як видобувати електроенерґію з повітря за допомогою спеціяльної вежі, яка створюватиме штучну іонізовану хмару.
Минулого року С. Кругляк брав участь у олімпіяді геніїв у США і став третім серед 2‚000 винахідників з усього світу! Він уже має запрошення на навчання у США і ґарантовану щомісячну стипендію 700 дол. Уже навчається в США і авторка одного з проєктів-переможців, який стосувався забезпечення Кіровоградщини чистою питною водою, Єлизавета Пащенко. А у Швеції вже використовують принцип туманного зрошення полів, розроблений випускниками Олександрійського відділення МАН минулих років.
Минулого року з ініціятиви юних академіків у Кіровограді відбулася науково-практична конференція „Іноваційні технології, як запорука соціяльно-економічного зростання області“. Її відвідали голова обласної адміністрації Сергій Кузьменко, голова обласної ради Олександер Чорноіваненко, які вислухали презентації 13 проєктів, представлених винахідниками з Олександрійського відділення МАН.
Розповів Сергій Камінський: „Кіровоградщина лише за рік витрачає понад 8 млрд. грн. на енерґоносії. Левова частка грошей йде у Росію. Запровадження хоча б 10 відс. запропонованих технологій дало б позитивний поштовх у економічно-соціяльному розвитку реґіону. Ми не лише забезпечили б себе чистими, набагато дешевшими енерґоносіями, а й постачали б їх іншим областям, були б створені нові робочі місця. Дітям з МАН потрібно небагато: оснастити лябораторію обладнанням, необхідним для дальших досліджень та розвитку проєктів. На це потрібно 300 тис. грн.“
Після конференції керівники області обіцяли допомагати. На цьому все й закінчилось. Юні академіки не отримали нічого. Не лише принтера, осцилографа, аналізатора електромаґнетного поля, а навіть блокнотів з ручками. Діти працюють на своїх комп’ютерах, поїздку ж С. Кругляку до США оплатили батьки. Якби не їхній внесок, світ би не знав про юного генія. До речі, його іонізуючу вежу допомогла створити лябораторія МАН у Києві, в Олександрії такої можливості не знайшлось. Ще менше надії, що вдасться талановитому хлопцеві втілити другий етап його задуму – використати під іонізуючу вежу трубу покинутої теплоелектростанції – для цього потрібні спонзорські фонди.
Якби в області до його винаходу поставились серйозно, установка для видобутку електроенерґії з атмосфери могла б забезпечити 82 відс. потреб Кіровоградщини в електроенерґії. Доки генії будуть не потрібні Україні?