Поки довірливі американці морщать чола‚ намагаючись вирішити‚ хто заслуговує на більшу підтримку – Гиларі Клінтон чи Дональд Трамп‚ з вельми солідних аналітичних видань довідуємося‚ що обидва кандидати‚ демократка і республіканець‚ мають дещо спільне. І це „дещо“ – досить компромітуюча річ: зв’язки з путінським Кремлем. Не прямі‚ звісно‚ не реклямовані‚ а через дорадників‚ імена котрих мали б відлякувати кожного політика‚ котрий хоч трохи поважає себе.
Дорадником Д. Трампа є сумнозвісний Пол Манафорт а Г. Клінтон – не славніший Тоні Подеста. Обидва вже роками співпрацюють з Москвою.
Журналісти Ісак Арнсдорф з „Politico” і Джон Р. Шиндлер з „Observer“ добре послужили американському суспільству‚ кинувши у своїх статтях світло на стосунки Г. Клінтон з Групою Т. Подести (Podesta Group)‚ який очолює відділ фінансової підтримки для президентської кампанії Г. Клінтон – у той самий час‚ як його рідний брат Джон Подеста керує усією виборчою кампанією і є головним архітектором можливої перемоги Г. Клінтон за Білий Дім.
З нещодавно оприлюднених сенсаційних „панамських документів“ відомо, що найбільший російський банк, „Сбербанк“‚ використовує Групу Подести для лобіювання своїх впливів та інтересів у Вашінґтоні. Т. Подеста, один з найвпливовіших демократичних авторитетів у США, заснував фірму в 1998 році разом зі своїм братом Джоном, колишнім начальником штабу Президента Била Клінтона, відтак – радником Президента Барака Обами.
До Групи Подести належать колишні помічники Державного секретаря Стівен Радемейкер і Дейвид Адамс. Група офіційно зареєстрована для лобіювання американської філії російського „Сбербанку“. Мета лобіювання – зменшити маштаби санкцій проти Росії‚ які Америка запровадила у відповідь на російську збройну аґресію проти суверенної української держави.
Група Подести також шукає можливостей полегшити фінансові збитки цього банку. Формально „Сбербанк“ перебуває нібито в приватних руках, однак‚ насправді за ним‚ як і за всіма без винятку російськими бізнесовими і фінансовими структурами‚ стоїть В. Путін і його кремлівський режим. Гроші‚ які проходять через „Сбербанк“‚ використовуються для підтримки підпільних російських операцій. Саме лобіїстами цього диверсійного банку є Т. і Дж. Подести.
Служба Безпеки України (СБУ) повідомила, що в червні 2015 року російські спецслужби співпрацювали з „Сбербанком“ в організуванні провокаційних вибухів у двох відділеннях цього банку в Києві – щоб знеславити і дестабілізувати Україну.
Є велика можливість, що в січні наступного року брати Подести потраплять на високі посади у Білому Домі – у випадку перемоги Г. Клінтон. Все ж раніше чи пізніше їм доведеться пояснювати американським виборцям цю сумнівну дружбу з російським „Сбербанком“.
Про радника Д. Трампа П. Манафорта досить промовисто говорить той факт‚ що він був головним закордонним „іміджмейкером“ Президента України Віктора Януковича‚ котрий ледве не до нитки обікрав свою державу і був готовий віддати її в поновне рабство путінській Москві.
Д. Трампа з П. Манафортом звів адвокат Рой Когн, колишній головний радник Джозефа МекКарті, сенатора-республіканця зі штату Висконсин. Р. Когн був одним з найбільш політично заанґажованих осіб в Мангетені‚ обслуговуючи таких мафіозних клієнтів‚ як Тоні Салерно, Кармайн Ґаланте і Джон Ґотті.
Це не перший раз, коли американська еліта засвідчує сумнівну моральну поведінку. У 1958 році книжка „The Ugly American“ („Потворний Американець”), стала національним бестселером за її блискуче розкриття американської зарозумілости, некомпетентности та корупції в південно-східній Азії. Але такі „потворні“люди присутні‚ на жаль‚ і нині, і не лише в Сполучених Штатах.
Під час політично й емоційно перенапружених президентських виборів в Україні 2004 року, коли було отруєно кандидата на пост президента Віктора Ющенка, П. Манафорт вибрав групу американських політичних радників з досвідом чорних політичних маніпуляцій для консультування В. Януковича.
Одним з них був Фредерик („Рик“) Л. Ейгерн. Він служив американським президентам і віце-президентам, а також допомагав в 12 президентських кампаніях з 1968 до 2008 року. У 2006 році під час парляментських виборів в Україні він став менеджером кампанії для Партії Реґіонів та допоміг цій антиукраїнській політичній силі взяти під контролю парлямент. Л. Ейгерн – витончений і аморальний найманець, який не відчуває докорів сумління за сприяння диктатурі „реґіоналів“ в Україні.
Можна тільки гадати‚ чому уряд Сполучених Штатів терпить людей‚ котрі безсоромно плямують репутацію американського суспільства і держави. Фавстівські угоди з темною силою, на які нерозумно зважуются деякі навіть з видатних людей і престижних кампаній в Сполучених Штатах та Европі‚ не обіцяють нічого доброго для оздоровлення політичних і економічних процесів у сучасному ґльобалізованому світі.
Китайці мають приказку, що коли імператор втрачає мандат Неба‚ він вже не імператор. Історія‚ і не лише китайська‚ багато разів довела цю істину.
Маямі