Зірка Воронка з Мейплвуду‚ Ню-Джерзі‚ надіслала до „Свободи“ вірш „Джамалі“ журналістки Оксани Максимишин-Корабель, яка живе у Португалії.
Сама О. Максимишин з Яворова. До Португалії потрапила через хворобу нирок‚ яку не могли вилікувати в Україні‚ де не було ні обладнання, ні медикаментів. Вона поїхала у Польщу на лікування‚ у відділення нефрології. За лікування у Польщі треба було заплатити 30 тис. злотих (на той час 90 тис. грн.).
Чоловік поїхав заробляти у Португалію і забрав її у Португалію‚ де медицина – на вищому европейському рівні‚ викоренено хабарництво. Тоді й почала писати вірші.
Вбивали й мордували, з корінням виривали,
Хотіли, щоб Народ цей пропав з лиця землі.
Але жінки співали! О, як жінки співали
Давали дітям в спадок сумні свої пісні.
Вмирали по дорозі. Їх навіть не ховали.
Чужа земля, як камінь в нерідній стороні.
Але жінки співали! О, як жінки співали
Зчорнілими губами мелодії тужні.
Їх голодом морили, їх світ поруйнували,
Могили безіменні згубилися в глуші.
А їх жінки співали! О, як жінки співали
Й ховали гіркі сльози глибоко у душі.
А нині ти на сцені. Й тобі аплодували…
Хай біль твого Народу дасть силоньки тобі!
Співай, моя Джамало, як ті жінки співали
Співай, моя Джамало! Твоя журба й в мені.