У травні до Палати представників США був внесений законопроєкт під назвою: „Боротьба з чужоземною пропаґандою і дезінформацією, закон 2016 року“. Двоє співавторів, конґресмен-республіканець з Ілиною Адам Кінзінґер і конґресмен-демократ з Каліфорнії Тед Лев не робили секрету, що цей їхній законопроєкт зокрема спрямований проти російської дезінформації про Україну.
Відповідь США на радянсько-російську пропаґанду давно назріла. Якби Америка діяла так майже на століття раніше, багато зла можна було б уникнути.
Як терор був практичною політикою Володимира Леніна і його більовицького режиму, так імперська пропаґанда та дезінформація залишається незмінною рисою сьогоднішньої Москви. Згадаймо її брутальне ошуканство щодо Голодомору-геноциду в Україні 1932-1933 років. Донині кремлівські „історики“ заперечують його існування. Вони зайшли так далеко, що фальсифікували свій власний перепис 1937 року і безсоромно маніпулюють результатами перепису 1939 року.
Або згадаймо масове вбивство польських офіцерів у Катинському лісі. Довгий час совєти звинувачували у цьому злочині нацистів. Лише кілька років тому Москва змушена була визнати провину Йосифа Сталіна.
Захід, зокрема США, просто закривали очі на совєтську дійсність. Іноді навіть співпрацювали, як, наприклад, Департамент юстиції США – з совєтською Генпрокуратурою наприкінці 1970-их і на початку1980-их років.
Радянська пропаґанда росла як гриби після дощу, знайшовши родючий ґрунт і породу промосковських пропаґандистів на Заході. Використовуючи марксистські доктрини проти експлуатації і революційні гасла, вони активно одурманювали Америку. Совєти витрачали величезні суми на вербування все нових і нових аґентів.
Коли ж СРСР розпався, цілі і методи московської облуди залишилися незмінними. „Демократична“ Росія успадкувала від совєтської імперії нагірші якості, зокрема – зневагу до історичної правди і невпинну дезінформацію.
Російські архіви упроподвж усієї імперії були і залишаються фабрикою для вигадок, без яких Москва вже не може жити. Як правило, сфабриковані документи розміщуються серед автентичних, щоб надати підробкам вигляду справжности.
Аґенти впливу та нове покоління проросійських лібералів, яких В. Ленін називав „корисними ідіотами“ сприяли, свідомо чи несвідомо, радянсько-російській дезінформації. Це особливо помітно в діяльності світових наукових середовищ. Деякі з них діяли підпільно, приховуючи свої програми і цілі, інші відкрито належали до радянських товариств дружби і хизувалися своїм марксистським ухилом. Американці українського походження та українські канадці мали свою частку в обидвох секторах.
Однією з найголовніших цілей радянсько-російської пропаґанди була шалена дискредитація національно-визвольної боротьби українського народу, а зокрема й особливо – історична роля Організації Українських Націоналістів (ОУН) і Української Повстанської Армії (УПА). Совєти заготували фашистське тавро для ОУН ще в 1930 році, а потім начинили це тавро звинуваченнями в антисемітизмі, тероризмі тощо. Подібна тактика була застосована щодо УПА. Пізніше тотальна пропаґанда була спрямована проти української діяспори, яку вони обзивали „бандерівськими колябораціоністами“. Націоналістична молодь української діяспори називалася радянською пресою не інакше як „Гітлерюґенд”.
Активна кампанія інформаційного протистояння нинішній кремлівській дезінформації є необхідністю. Будемо сподіватися, що правда переможе. Мовчання ж є згубним, як і сама дезінформація. Принаймні, цей акт Конґресу США є першим кроком в доброму напрямі.
Ню-Йорк