ФІЛЯДЕЛЬФІЯ. – Готується відзначити своє 95-річчя відомий громадський діяч Олександер Білик. Він народився 14 червня 1921 року в селі Свистильниках (тепер Світанок, Івано-Франківської области). Початкову школу закінчив у рідному селі, а середню освіту з матурою осягнув у Станиславівській гімназії в 1940 році. Після закінчення гімназії студіював на Львівській Політехниці, а вечорами учащав до Музичного Інституту ім. Миколи Лисенка на лекції сольоспіву та дириґентури. Університетські студії закінчив після війни на Мадридській Політехніці у 1950 році‚ а опісля – докторатом індустріяльної хемії в 1953 році. Все це сталося завдяки підтримці Владики Івана Бучка, який здобув в еспанському уряді кільканадцять стипендій для студентів, колишніх вояків Дивізії „Галичина“, які перебували в англійському полоні в Ріміні, Італія.
О. Білик переїхав на постійний побут до США і оселився у Філядельфії. Після одержання американського громадянства, був прийнятий на працю у Дослідному центрі при Міністерстві аґрокультури, де опісля досяг рівня старшого дослідника в ділянці органічної хемії. В такому характері часто брав участь у наукових з’їздах і конференціях в США і за кордоном. Зі своїх дослідів має 52 публікації в американських, еспанських і французьких наукових журналах, а також п’ять патентів. О. Білик є членом американських і закордонних професійних асоціяцій і товариств.
У 1956 році одружився з пластункою Іванною Сірою. Подружжя виховало трьох дітей‚ які успішно закінчили університетські студії.
Від 1938 року О. Білик був активним членом ОУН, посідаючи чільні пости під час ворожих окупацій України та у підпіллі. В 1944 році зголосився до Дивізії „Галичина“. Після військового вишколу, як підстаршина гарматного полку, брав активну участь в бойових діях на фронтах в Словаччині, Югославії та Австрії. Після закінчення війни в англійському полоні в Ріміні, Італія, перебув майже два роки, аж до часу виїзду на студії до Мадриду.
Під час студій у Мадриді організував студентський хор з 28 співаків. Між ними було декілька добрих співаків, що співали перед тим у славному рімінському хорі „Бурлака“. За відносно короткий час хор вивчив понад 20 пісень, а також співану Службу Божу. І саме тоді розпочались мистецькі успіхи хору. Хор почали запрошувати різні університети на концертні виступи, а відтак мадридські театри і музичні об’єднання. На міжнародному фестивалі европейських хорів у Мадриді в червні 1949 року хор здобув друге місце і грошову нагороду в сумі 10 тис. песет.
Ще під час студентства, а відтак в часі перебування в таборі полонених в Ріміні О. Білик почав писати короткі музичні композиції легкого жанру. Їх опісля включили до свого репертуару відомі танцювальні оркестри „Темпо“, „Няка Гірняка“, чоловічий квартет „Каравана“ і жіночий квартет „Верховина“‚ Торонто. В рімінському таборі полонених він скомпонував популярну колядку „В місті Вифлеємі“. Слід теж згадати про написаний ним гимн Союзу Українців-Католиків „Провидіння“.
О. Білик є автором численних фейлетонів, гуморесок, репортажів і театральних сцен‚ які поміщувано на сторінках преси, а також використовувано на театральних сценах і українських радіоавдиціях. Літературних статтей, поміщених у пресі і підписаних його повним іменем або ініціялами, він написав понад 1‚550. За свої репортажі в 1971 pоці отримав другу нагороду від Спілки Українських Журналістів Америки. Він є теж співредактором книжки „Нарис історії Української студентської громади та українських поселень в Еспанії’, виданої в 1997 році у Львові.
В Еспанії він був членом і неодноразово головою студентської організації „Обнова“‚ а у США був членом Крайової Управи Братства Дивізійників, членом-засновником хору „Прометей“, членом Товариства Українських Інженерів Америки, мав інші посади.