6 січня, 2017

Генетика геноцидів

Ця стаття не написана на захист Міністра культури України Євген Нищука. Він не є просто міністром культури. Він блискучий діяч культури і політики, відомий актор, народний артист України, а також голос Майдану Гідности, який кожен день від рана, до пізньої ночі, провадив подіями, незважаючи на обставини і небезпеку. Йому не треба захисту зокрема перед так званим Опозиційним бльоком, зграєю осіб, які не мають відношення до української генетики або є просто перевертнями, багато з яких повинні сидіти сьогодні в тюрмі за злочини проти українського народу та народу України.

Сказав Є. Нищук таке: „Другим безпековим моментом це є культура. Тому що вона має здатність виховувати і формувати суспільство. І ця ситуація, яка склалася на сході й півдні країни, – це прірва свідомости. Більше того. Коли ми так багато говорили про генетику, на Запоріжжі, на Донбасі, на тому… Немає там ніякої генетики. Це свідомо завезені…”.

Краще не можна було стисло окреслити одну з найбільших трагедій сучасної України і її дійсність. Там дійсно поселились завезені, а то навіть і колонізатори.

Немає української „генетики”, бо на Україні століттями проводили геноцид українського народу. Походження обох слів, корінь їх з грецького, що означає рід або, в ширшому, нація. Не обманюймо себе. Україна – це не нормальна країна. У нормальних країнах‚ навіть дуже різноманітних, живе під етнічним чи релігійним чи расовим оглядом багатолике суспільство, але рідко вкорінювалося населення, вороже до титульної нації, населення, яке складалося з колонізаторів і їх навіть відносно невинних‚ але з психозом‚ нащадків.

Відомий американський єврей, навчений у Львові, який був автором терміну „геноцид”, а також одним з авторів Конвенції ООН про запобігання та покарання злочину геноциду Рафаель Лемкін при аналізі геноциду українців у ХХ ст., зокрема звернув увагу на останню сторінку тактики впровадження геноциду – поселення на місця вимерлих їхніх ворогів – москалів, які там і залишилися, а їх нащадки виростали з психікою‚ ворожою до вимерлого населення.

Якщо хтось не вірить, що гени ворожости переходять з роду в рід, то нехай замислиться над недавньою витівкою москалів під Центром української культури в Москві в час цьогорічного відзначення Україною жертв Голодомору 1932-1933 років. Там підкинули з відповідним написом кості з свинячою головою. У Росії українці не сміють вшановувати пам’ять жертв Голодомору. За це карають. До речі, за це ліквідовано обидві центральні українські організації у Росії.

Факт відсутности української генетики в різних реґіонах України, зокрема на сході і півдні, відбився до великої міри майже в усій Україні. Москалі, євреї, малороси, а то і ті, які чваняться українським патріотизмом, але розмовляють за звичай російською мовою, розуміють наслідки своїх розмов. Хіба тільки наївні малороси цього не розуміють. А результат один і то дуже суворий, що не тільки деякі реґіони України, але і уся країна починає відчувати брак української генетики.

Сьогодні з війною на сході донецькі та луганські люди для безпеки і вигоди оселилися у Львові. У Львові вже відчутна російська мова. Тобто процес воєнний, який затягується, має відворотний ефект. Так, він скріплює, мабуть, національну свідомість, але також поширює пістряка „москальства” на інші реґіони України. Хто переможе, не відомо. У міжчасі влада не має найменшої стратегії, крім власного збагачування. І не диво – вже 25 років за різних президентів немає стратегії українізації.

Є. Нищук говорив тільки про процес виховання та культурного формування частин України, де відсутня генетика, бо він міністер культури. Але він ясно сказав, що культура – це другий безпековий момент. Перший – це армія та новітня зброя. До зброї належить місцеве населення. Так по цілому світі в історії місцеве населення колонізаторів служить окупантові. Це, мабуть, треба пригадати і полякам, які лицемірно засуджують УПА на Волині за події 1943 року. Зрештою поляки це добре знають, бо штучно вивезли українців з своїх автохтонних осель у 1947 році, і це зробили не з колонізаторами, а з зовсім невинним населенням та поселили їх нарізно, у різних поселеннях. Москалі заселили Донбас москалями-колонізаторами після Голодомору. До того і після оселяли москалів на півдні України, коли будували Дніпрогес та висилали татар з Криму у 1944 році.

Суть зрозуміла. Але ми не сталіністи, не москалі, чи польські шовіністи, тому не будемо штучно переселяти людей. Радше кордон з ворогом-Росією має бути закритим, а також повинна бути впроваджена конкретна та проактивна програма поселення у східніх та південних реґіонах нормальних українців з наданням їм особливих економічних пільг. Рівночасно в Україні має провадитися покарання за злочини, а не селективна боротьба з „корупціонерами”, які не догоджають теперішній владі.

З відновленням незалежности треба було розпочинати тактику протиборства генетиці геноцидів. Ми це занедбали. Досі немає національної програми. Треба починати негайно. Тільки як це робити з теперішньою владою, де також бракує української генетики? Народ мусить, як у минулому, дати владі зрозуміти, що державою керує народ, а не олігархи, що Україна – це держава народу з українськими духовними генами, та що для ворожих привезених нащадків, які тільки наживаються і роблять ворогові прислугу, немає там місця.

Ню-Йорк

Коментарі закриті.