НЮ-ЙОРК. – 5 березня музичний директор музичної серії МАТІ при УІА Соломія Івахів запросила співочий ансамбль „Оріґo” з Конектикату до Українського Інституту Америки. В склад ансамблю входять професійні співаки Джесіка Петрус і Сара Яновіч (сопрано), Райленд Енжел і Мері Ґербі (альти), Марсіо де Олівейра і Джейсон МекСтуц (тенори), Пол Ґатрі та Курт-Овен Річардс (баси), дириґент Ерік Райс.
Програма „Музична граматика XVII ст. Краків і Київ” була, мабуть, першою теоретичною працею Миколи Дилецького (1630–1690), де пропонується гармонія чотириголосового співу. Це дослідження появилося 1675 року в старій українській мові у Вільнюсі, де автор навчався в університеті у час розквіту культурних і релігійних громад католиків, греко-католиків, православних, юдеїв, протестантів і мусульман. Музичну освіту розвинули там німецькі та італійські композитори – вчителі, яких спроваджувано з Заходу.
Музикознавець і диригент Е. Райс підготував програму у п’ятьох відділах і представив німців Гайріха Фінка (1445-1527) і його учня Томаса Штольцера (1480-1526) з духовними творами на чотири і п’ять голосів, дві чотириголосові церковні пісні поляків Вацлава з Шамотул і Мартина зі Львова, мадриґали в Польщі Миколи з Кракова, анонімну пісню та Луки Маренціо, італійську й німецька духовну музику (Л. Маренціо і Марко Скаккі та широковідомий Гайнріх Шюц), українську духовну музику („Служба Божа” М. Дилецького). Такий розклад матеріялу мав на меті показати великий розвиток західних зразків церковної та світської музики, а закінчити концерт „Літургією” М. Дилецького.
Про М. Дилецького немає певних даних, тому що різні історики подають різні дати народження і смерти, а міста, де він працював, включають Краків, Варшаву і Петербурґ, інші вказують Вільнюс, Смоленськ, Москву, де він заснував Школу багатоголосового церковного співу в 1681 році.
Хоча М. Дилецький знав музику західних і польських композиторів, свою „Літургію” він написав европейською нотацією, у східньому стилі з ужитком церковно-слов’янської мови, а в сугубній ектенії – грецької мови. Його музика на чотири голоси легка і проста, він уживає речитативно силябічного способу, що надає посмаку старовини.
„Літургія” написана для звичайної неділі. Винятково для великих свят на місце „Трисвяття” він створив „Ви, що в Христа христилися”. Щойно в „Херувимській” він уживає подекуди мелізми як мелодійний візерунок. Повторення тексту з імітаційним візерунком робить враження поліфонії.
Українська публіка дякувала ансамблеві теплими оплесками.