10 січня відійшов у вічність редактор „Вістей Комбатанта“ Роман Колісник‚ якого недавно громада вітала з нагоди 92-річчя.
Він гідно пройшовши лихоліття Другої світової війни у складі Української Дивізії „Галичина“ і у своїй повісті „Останній постріл. Доля одного вояка“ писав: „Вийшов я цілий з-поміж зливи куль, ґранат, бомб, снарядів, що під Бродами били нас, мов густий град недоспіле збіжжя на пні‚ переходив я гори і ліси Словаччини‚ пробивався крізь нетрі і прірви Юґославії – і нічого мені не сталося“.
Про цю направду леґендарну людину, що походила з невеликого села Товстенького коло Чорткова на Тернопіллі, мені було відомо ще від часу мого студіювання в Українському Вільному Університеті в Мюнхені у другій половині 1990-их років, коли ректор Роман Дражньовський захоплено розповідав нам про героїчний чин і трагічні долі вояків Дивізії „Галичина“.
Р. Колісник писав багато й цікаво. Чимало його дописів були надруковані у часописах Канади, США, інших країн‚ а також і в Україні. Він писав також англійською мовою.
Закінчивши Чортківську гімназію, він з усією клясою подався до Дивізії „Галичина“, закінчив війну в ранзі хорунжого й опинився в американській зоні окупації. У Мюнхені вступив до Української вищої економічної школи, згодом один рік працював у тижневику „Українська трибуна“. 1949 року він переїхав до Австралії, де працював два роки за державним контрактом у лісництві, а 1957 року виїхав до Канади, де вже були його родичі й друзі.
У 1960 році Роман Колісник одружився з Галею Солтикевич – дочкою священика, що походила з Конотопа. Вона передчасно відійшла у вічність 2007 року.
У Канаді Р. Колісник працював в адміністрації газети „Вільне Слово“ та тижневику „Новий Шлях“. Отримав диплом фінансового аналітика та відповідну працю у провінційному уряді Онтаріо, яку закінчив на посаді управителя фінансового відділу.
Останні листи Р. Колісника до мене приходили ще зовсім недавно‚ у листопаді 2015 року. Він повсякчас згадував про Київ та Україну, бо Київ і Україна, Тернопіль, Львів, Конотоп, Чотрків і Лохвиця, українські перемоги, радості й поразки були для нього сенсом усього його бурхливого, героїчного, насиченого подіями та планами життя.
Вічна йому пам’ять!
Лохвиця‚
Полтавська область