ЧЕРКАСИ. – 24 червня в місті відновлено пам’ятник на могилі подружжя Коровіних. Ірина Козак-Коровіна є леґендою ОУН. Її нагородили Бронзовим Хрестом заслуги відповідно до першого наказу Головного Командування УПА 25 квітня 1945 року.
Народилася вона 2 лютого 1919 року в селі Трибоківці Львівської области. Закінчила Львівську гімназію сестер Василіянок, стала членкою Юнацтва ОУН з 1937 року, активу ОУН з осені 1942 року. У дівоцтві – Козак, за чоловіком – Коровіна. У квітні 1939 року була заарештована польською поліцією. З приходом більшовиків у листопаді 1939 року нелеґально перейшла кордон і жила у Кракові. Закінчила курси друкарок і стенографісток та працювала друкаркою в політичній референтурі Проводу ОУН у Кракові в 1940-1941 роках. Потім мала важливі керівні функції в ОУН.
І. Козак була заарештована органами НКВД у 1945 році. Під слідством перебувала в тюрмах Львова та Києва. Засуджена військовим трибуналом до 10 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах з подальшим позбавленням у правах на п’ять років з конфіскацією майна. Звільнена з табору 1955 року. Реабілітована посмертно у 1997 році.
І. Козак була серед перших, відзначених Бронзовим Хрестом заслуги. Усіх нагороджених цією відзнакою було 1,198 осіб. Але загальна кількість відзначених є меншою, бо деякі повстанці чи підпільники одержали два або три хрести. Нагороджених жінок покищо виявлено 74, з яких чотири – з двома орденами. Автором відзнак є леґендарний мистець Ніл Хасевич.
Могила подружжя Коровіних після відновлення. (Фото: Олександер Вівчарик)
І. Козак-Коровіна похована 27 березня 1992 року у Черкасах. Ховали її друзі і діти побратимів. Я теж був на похороні. Чоловік її помер раніше, подружжя дітей не мало. Поховали її неподалік могили Василя Симоненка, що є символічним.
Час ішов і поступово пам’ятник похилився, могила почала руйнуватися. Це помітила Лариса Шевченко – донька колишнього в’язня і письменника Андрія Химка (Хименка), яка час від часу відвідувала поховання. Не маючи змоги самотужки привести його до ладу, вона звернулася з проханням про відновлення могили борця за волю України до фірми, яка виготовляла і встановлювала пам’ятники її родичам. Ті оцінили роботу для його перевстановлення у 1,500 грн. Таких грошей у Л. Шевченко не було.
Вона звернулася по допомогу до черкаського осередку партії „Свобода”, заодно повідомила їм про те, яка видатна українка похована в Черкасах. Свободівці відгукнулися і лише пофарбували огорожу. Тоді Л. Шевченко звернулася по місцевої влади. На її звернення директор відповідного департаменту міської ради Олександер Яценко повідомив, що законодавство України покладає утримання поховань на родичів. Оскільки таких у подружжя Коровіних не виявлено, а також враховуючи особливі заслуги І. Коровіної-Козак перед Україною, пам’ятник було відновлено силами Комбінату комунальних підприємств. Отак спільними зусиллями зроблено добру справу, яка є наочним свідченням того, що дорогу долає той, хто йде. Тепер Л. Шевченко саджає на могилі квіти.