ЩИРЕЦЬ, Львівська область. – 13 листопада у Щирці відкрили музей Осипа Куриласа, українського мистця, чия творча спадщина займає важливе місце в історії українського европейського мистецтва. Його портрети провідників січового стрілецтва і зображення батальних битв мають високу мистецьку і документальну історичну цінність, а ікони та ілюстрації дитячих книжок є яскравим прикладом просвітництва в дії.
Художник народився 7 серпня 1870 року в Щирці. Про себе він писав, що „як син вбогого дякоучителя в злиденних обставинах здобував науку і мистецьку освіту“. Не зважаючи на життєві труднощі, художник здобув освіту у Краківській академії красних мистецтв, одній з найкращих мистецьких шкіл на той період. Під час навчання він був відзначений п’ятьма срібними медалями і 19 конкурсовими нагородами.
Копія автопортрета Осипа Куриласа виконана Ігорем Однорогом.
У важливий для України час доля привела О. Куриласа до служби у Леґіоні Українських Січових Стрільців (УСС) і роботи у його мистецькому підрозділі „Пресовій кватирі”. Він підіймав бойовий дух стрільців влучними карикатурами та шаржами, а також портретами провідників. Художник був автором понад 200 олійних портретів старшин та рядових стрільців УСС, брав участь у розробці одностроїв, головних уборів та відзнак українського війська.
О. Курилас майстерно зобразив батальні картини „Семиковецьке побоїще”, „Протинаступ сотні Будзиновського”, „Бій на Маківці”, „Битва на Лисоні”, „Битва з поляками”, „Бій на Сінній площі у Києві” і побут Січових Стрільців. Він був найдосвідченішим художником у „Пресовій кватирі“, тому його залучали до видань, які УСС друкувало для внутрішнього й широкого розповсюдження.
Художник оформляв дитячі журнали та підручники. „Буквар“, що вийшов друком у „Видавництві шкільних книжок“ у Львові, став першим українським підручником для дітей. До нього художник виконав 127 рисунків, включно з обкладинкою.
У 1910 році О. Курилас створив образи Ісуса Христа і Богородиці з елементами української вишивки на ризах. Ці ікони були виконані на замовлення американської громади українців за посередництвом Торговельного дому „Достава“ у Львові. З благословення Митрополита Андрея Шептицького вони друкувалися у формі листівок, тираж яких склав 10,000 примірників.
Творчість О. Куриласа досліджена мало, за винятком коротких мистецтвознавчих розвідок. У незалежній України спадщину мистця збирав і досліджував Андрій Крижанівський, професійний енерґетик, аматор-мистецтвознавець, людина наполеглива у своїх пошуках. Він уклав і видав у 2008 році альбом-монографію „Осип Курилас“, до якого увійшли збережені у музеях різних країн і приватних колекціях твори мистця, його нотатки, листування тощо. Загалом видання містить 520 ілюстрацій – репродукцій творів та архівних матеріялів. Після опрацювання, зібрані документи дослідник подарував Національному музеєві у Львові ім. А. Шептицького.
Ідея створення музею О. Куриласа в його рідному місті належить родині Деревацьких – мешканцям Щирця, активним громадянам, невтомним краєзнавцям і талановитим вчителям. Подружжя Ігор та Стефанія Деревацькі плекали думку про музей понад 10 років, збираючи матеріяли про життя і творчість мистця, проводячи краєзнавчі екскурсії для школярів та гостей.
Вони зрозуміли, що найкращим місцем для вшанування його пам’яті буде школа. Кімнату для музею виділили у школі ще 10 років тому, однак збір фондів на ремонт і власне ремонтні роботи давалися нелегко. У квітні 2016 року Деревацькі провели благочинну виставку-продаж живопису. Вилучені фонди з продажу живописних робіт С. та І. Деревацьких та дочки Богдани пішли на оформлення музею.
Координувала проєкт створення музею їхня донька, молода художниця Б. Деревацька. Вона залучила до проєкту фахового мистецтвознавця, викладача Інституту архітектури Національного університету „Львівська політехніка“ Віолетту Радомську, яка активно упродовж кількох років пропаґувала творчість О. Куриласа серед своїх вихованців.
Стефанія Деревацька, ідейний надхненник музею. (Фото: Роман Скочиляс)
Надхненні розповідями викладача, студенти долучилися до створення музею. Марта Ніконова створила оформлення майбутнього музею, копії робіт мистця виконали Христина Данилик, Святослав Волощук, Вікторія Косточка, Ірина Танавська. Група студентів виконала для музею стінопис, в якому використані елементи панорами Золотої гори у Щирці. Таку ж панораму колись змальовував й О. Курилас.
Фонди музею зібрані завдяки А. Крижанівському, В. Радомській та Степанові Костюкові. У музеї експонуються копії робіт О. Куриласа у виконанні художників Ігоря Однорога, Б. Деревацької та студентів університету. Інформаційні експонати розповідають про життя О. Куриласа, а також про його талановитого нащадка – архітектора Ларису Курилас, авторку Меморіялу жертвам українського Голодомору-геноциду у Вашінґтоні. У музеї зберігаються репродукції ікон з іконостасу бойківського села Бориня, де святі зображені у вишиваних одежах. Почесне місце серед експонатів займає монографія А. Крижанівського про життя і творчість мистця.
Експонати потрапляли до музею в різний спосіб. Під час однієї з шкільних краєзнавчих екскурсій до села Пісочна С. Деревацькій порадили звернутися до Семена Раделецького, 100-річного мешканця села, який міг би розповісти дітям багато цікавого про історію свого краю. Виявилося, що його син, який мешкає в Арґентині, якось на виставці знайшов стару фотографію, на якій були зображені Січові Стрільці, а на його звороті були їхні імена, прізвища і військові чини. Окремі з них пожертвував О. Курилас. Зазначено час – 1917 рік, і місце – село Пісочна. Фотографія зберігається у музеї.
Серед меценатів музею – родина Деревацьких, народний депутат Богдан Дубневич, з районного відділу освіти Мирослава Лісна, А. Крижанівський, Орест Хомин, Олександер Кузич, Оксана Думанська, Тарас Паучок, Роман Голова, Анатолій Замєсов, Ігор Боліновський, настоятелі щирецьких церков оо. Андрій Афтанас та Богдан Когут, посадник Щирця Олег Василишин, мешканці містечка, вчителі та учні школи.
На відкритті музею В. Радомська у своїй доповіді наголосила на важливій ролі музеїв провінції й зауважила, що залучення до таких справ студентської молоді допомагає наводити мости між поколіннями, відновлювати призабуте і створювати нове. Заслужена артистка України Галини Гавриш відвідала музей разом зі своєю ученицею Юлією Когут, студенткою Львівської національної музичної академії ім. Миколи Лисенка, яка вшанувала пам’ять художника грою на бандурі та співом. Поетеса Ольга Вакуленко читала вірш, надхненний роботами мистця. Архітектор Л. Курилас привітала громаду з Вашінґтону у відеозверненні, яке вона записала і передала до Щирця спеціяльно до відкриття музею.
Історія створення музею О. Куриласа – це історія пам’яті і повернення, щирої любові до свого краю і важкої праці.