ЛУЦЬК
Володимир Рожко
Учасники вечора у Волинській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олени Пчілки.
23 лютого у актовій залі Волинської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олени Пчілки, якою керує впродовж багатьох років Людмила Стасюк, відбувся літературно-мистецький вечір вечір „Хотіла б я піснею стати” до 145-річчя з дня народження Лесі Українки.
Вечір вели Іванна Волох та Марія Сидорова. В його програмі були фраґменти з біографії поетеси, які доповнювали її поезії та прозірки на екрані. Одну з сцен „Лісової пісні” показали присутнім артисти обласного академічного музично-драматичного театру ім. Тараса Шевченка Людмила Натанчук і Сергій Єрмакович.
Серед учасників вечора були студенти, викладачі Східньоевропейського національного університету ім. Лесі Українки, педагогічного і медичного коледжів, училища культури і мистецтв, працівники бібліотек.
Своїми думками про творчість видатної землячки поділилися лавреат премії ім. Лесі Українки Кабінету Міністрів України, волинська письменниця Надія Гуменюк, працівник архіву Любов Коць, історик Володимир Рожко, який подав історію Товариства волинян ім. Лесі Українки в Сіднеї, Австралія, яке очолювала від 1993 року почесний професор Східньоевропейського національного університету ім. Лесі Українки Наталія Тиравська, перелічив допомогу університетові, українським церквам, Волинській духовній семінарії, студентам-сиротам, дітям з багатодітних, бідних сімей.
Директор бібліотеки Л. Стасюк подякувала учасникам вечора.
ОДЕСА
Сергій Горицвіт
З нагоди 145-річчя від дня народження Лесі Українки у Золотій залі Одеського літературного музею 25 лютого відкрито виставку „Подорожі до моря“. В експозиції представлені прижиттєві видання поезії, драматичних творів та перекладів видатної поетеси. Виставка розповідає про перебування Лесі Українки у приморському місті та про людей, з якими вона познайомилася в Одесі й підтримувала дружні зв’язки усе життя. Фотографії, рукописи, газети та книги інформують про обставини життя та творчости поетеси в місті.
Леся Українка неодноразово бувала в Одесі. Уперше її запросив сюди знаний в місті правник та літератор Михайло Комаров, добрий знайомий родини Косачів. Сталось це в червні 1888 року. А приятелювали вони відтоді, як М. Комаров працював у Києві. З тієї пори, куди б не їхала поетеса на лікування – чи то в Крим, чи в Єгипет – її шлях завжди пролягав через Одесу. Майже щоліта (упродовж 1888-1913 років) Леся Українка приїздила сюди лікуватися на лиманах і завжди мешкала у Комарових.
Вірші поетеси охоче друкував одеський часопис „Мгновєніє“, у 1903 році в Одесі видано альманах „З-над хмар і з долин“, де були опубліковані її вірші. На одеській сцені 1903 року було поставлено драму Лесі Українки „Блакитна троянда“ і місцева преса схвально оцінила виставу.
Меморіяльну дошку Лесі Українці до 100-ліття від дня її народження було встановлено на будинку по вулиці Жуковського, в якому вона мешкала. А ще в Одесі є вулиця Лесі Українки, її ім’я носить головний палац культури.
На всіх літературно-мистецьких заходах одесити з гіркотою констатували, що місцева влада й досі глуха до пропозиції просвітян увічнити перебування Лесі Українки у місті пам’ятником, гідним славетної дочки українського народу.