26 жовтня, 2016

Володимирові Базилевському присуджено премію ім. Івана Багряного

Володимир Базилевський

Фундація ім. Івана Багряного (США) має свою щорічну премію‚ засновано 1996 року на честь видатного письменника і політичного діяча І. Багряного з нагоди відзначення його 90-річчя. Ювілейний організаційний комітет очолював тоді перший Президент України Леонід Кравчук‚ відповідальним секретарем був дослідник життя і творчості І. Багряного Олександер Шугай. Саме цей комітет, до складу якого входили відомі письменники Іван Дзюба, Юрій Мушкетик, Іван Драч, Борис Олійник, Микола Жулинський, Павло Мовчан, Леонід Череватенко та представники української діяспори д-р Анатолій Лисий (на той час голова Фундації), член управи Олексій Коновал, Галина і Роксоляна Багряні (дружина і донька І. Багряного), засновник видавництва „Смолоскип“ Осип Зінкевич та інші‚ схвалив Положення про премію ім. І. Багряного.

Цю престижну премію з врученням спеціяльного диплома і грошової винагороди розміром 1‚000 дол. присуджують за визначний внесок у розбудову державної незалежности України та консолідацію суспільства, що може виявлятись у найрізноманітніших видах людської діяльности. Серед кандидатів на премію були відомі політичні та громадські діячі, котрі активно заявили себе як послідовні продовжувачі тієї великої справи, за яку довгі роки в еміґрації боровся і поклав своє життя І. Багряний, письменники, журналісти, художники, композитори, кінематографісти, виконавці, автори ориґінальних праць, наукових чи публіцистичних розвідок, що є вагомим внеском і відкриттям у галузі суспільствознавства взагалі і багрянознавства зокрема. Багрянівська премія (так записано в її Положенні) повинна стимулювати серед українського громадянства справжній дух подвижництва, плекати трудівників національної ідеї та державного процесу. Її вручають 2 жовтня – у день народження І. Багряного.

За минулі 20 років лавреатами премії ім. І. Багряного стали (прізвища лавреатів подаємо за роками присудження премії) І. Дзюба, О. Шугай, Л. Череватенко, Вадим Усань, Анатолій Погрібний, Євген Сверстюк, Олег Чорногуз, Леонід Бойко, Юрій Краснощок, Михайло Слабошпицький, Олег Романчук, Сергій Козак, Олексій Коновал, Галина Воскобійник, А. Лисий, Володимир Проценко (Чорномор), Олександер Панченко, Левко Хмельковський. Цього року до них долучився письменник Володимир Базилевський, поет, прозаїк, публіцист, літературний критик, перекладач, лавреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка та інших численних літературних премій. Багрянівську премію йому присуджено за активну громадянську позицію, що впродовж останнього часу втілилось у низку блискучих публікацій на сторінках тижневиків „Літературна Україна“ та „Слово Просвіти“ на актуальні теми нашого складного сьогодення.

Володимир Базилевський народився 14 серпня 1937 року в селищі Павлиш, нині Онуфріївського району, Кіровоградської области в сім’ї службовця. Друкуватися почав з 1954 року. 1962 року після закінчення Одеського університету ім. Іллі Мечникова, де на філологічному факультеті здобув літературну освіту, працював кореспондентом газети „Чорноморська комуна“ (Одеса). Згодом понад 20 років мешкав у Кіровограді (нині – Кропивницькому), був співробітником газети „Кіровоградська правда“, керівником літературної студії „Сівач“. Пізніше став старшим редактором видавництва „Промінь“ (Дніпропетровськ). Належить до покоління „шістдесятників“. З 1972 року – член Спілки письменників України. Автор поетичних збірок „Поклик простору“, „Допоки музика звучить“, „Чуття землі небесне“, „Світлом єдиним“, „Труди і дні“, „Вибране“, „Колодязь“, „Вертеп“, „Вокзальна площа“, „Украдене небо“, „Віварій“, „Кінець навігації“, „Крик зайця“, „Читання попелу“; збірок літературно-критичних статтей „І зав’язь дум, і вільний лет пера“ (1990), „Лук Одіссеїв“ (2005), „Холодний душ історії“ (2008), „Шляхами вітру“ (2011; усі – Київ); упорядник і автор вступних статтей поетичної антології „Стріла“ (Київ, 2013), поетичної збірки „Повітря резервацій“ („Літературна Україна“, Фундація ім. І. Багряного, 2016) та інших. Відзначений численними нагородами. Лавреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1996, за книгу „Вертеп“), літературних премій ім. Павла Тичини, Володимира Свідзінського‚ Євгена Плужника‚ Пантелеймона Куліша. Автор багатьох публікацій у періодиці. Його вірші перекладено болгарською, угорською, румунською та іншими мовами.

Коментарі закриті.