7 лютого директор Національного інституту стратегічних досліджень‚ академік Національної Академії Наук України Володимир Горбулін презентував в Українському національному інформаційному аґентстві колективну‚ написану кількома десятками учених‚ 495-сторінкову монографію „Світова гібридна війна: український фронт“.
Перш ніж з’ясовувати преважливий зміст цієї праці‚ подамо для наших читатів коротеньку біографічну довідку про людину‚ під чиїм провідництвом група найавторитетніших українських експертів комплексно вивчає реалії‚ в яких нині перебувають Україна‚ Росія‚ Европа і світ. А також – що може статися завтра‚ післязавтра.
Інженер за фахом‚ один з головних авторів проєкту стратегічних ракетних систем і космічних кораблів‚ В. Горбулін з відновленням української незалежної держави у 1991 році став у лави її найпослідовніших‚ найпринциповіших будівничих. Це справді постать політичного мислителя‚ стратега‚ котрий збагнув Україну як органічну частку Европи і всі сили розуму й душі віддає втіленню проевропейського курсу в життя.
Ось головні віхи його державницької діяльности: генеральний директор Національного космічного аґентства України; керівник першої Національної космічної програми України; секретар Ради національної безпеки і оборони; автор Концепції національної безпеки і оборони України; засновник Національного центру з питань евроатлантичної інтеґрації України; провідний автор Воєнної доктрини України; засновник Інституту проблем національної безпеки України; засновник Ради з зовнішньої та безпекової політики; засновник і перший головний редактор журналу „Стратегічна панорама“; учасник Ініціятивної групи „Першого грудня“.
Самозрозуміло‚ цей величезний професійний і політичний досвід позначився і на аналітичній діяльності очолюваного В. Горбуліном Національного Інституту стратегічних досліджень‚ і на винятково високій якості презентованої у столиці монографії.
Загалом дослідження складається з 16 розділів: Феномен гібридної війни; Гібридна реальність і світовий порядок; Сфери гібридної війни; Стратегія імперського реваншу; Внутрішні соціяльно-економічні каталізатори російської аґресії; Геополітичний виклик Росії світові; Україна – вимушена чи свідома „спокуса“ для аґресора?; Недооцінена „м’яка“ сила; Війна на гуманітарному та внутрішньополітичному фронтах; Силові‚ спеціяльні та дипломатичні операції; Економічний вимір гібридної аґресії; Силова відповідь аґресорові; Зрушення на шляху відновлення соціяльно-економічного потенціялу; Льокальні перемоги України у гібридній війні; Реакція світу на гібридну аґресію Росії проти України; Обриси нової реальности.
Тема кожного розділу широко розгортається в низці підрозділів.
Головне завдання авторів полягало в тому‚ щоб вичерпно охарактеризувати нинішню військово-політичну ситуацію в Україні і довкола неї‚ а також запропонувати ефективні відповіді на виклики‚ перед якими опинилася українська державність і національна безпека.
Ці виклики і смертельні загрози для існування української нації – не нові‚ вони йдуть з глибини історії‚ від часів Переяславу‚ відколи Україну поглинула московська неволя. Це страшне минуле пустило глибоке коріння в нашу національну психіку‚ тому соборна українська самосвідомість так тяжко осягає істину‚ що воєнна загроза з боку Росії не зникне ніколи. Велика війна може початися у будь-який час‚ але на той момент Україна вже повинна мати далекосяжну стратегію‚ котра зробить цю війну для Росії безуспішною.
„Росія‚ – йдеться у ключовій статті збірника під редакцією академіка В. Горбуліна‚ – намагається втягнути нас у зрозуміле й комфортне для неї симетричне протистояння. Щоб ми витрачали час і гроші на стандартні озброєння. Щоб ми постійно тримали свою економіку в стані стресу. Щоб ми втягувалися в дорогу гонку озброєнь, якої ми в клясичному вигляді виграти не можемо. Ми не можемо собі цього дозволити. Насамперед — ресурсно. Важливе запитання, що неминуче виникає в будь-якого читача: чи здатні нинішні еліти, військово-політичне керівництво країни прийняти цю нову реальність і мислити стратегічними, а не тактичними категоріями? Якщо еліти цього не усвідомлюють, якщо не здатні прийняти цю об’єктивну вимогу часу і запоруку схоронности нашої країни — не стане ні самих еліт, ні країни, якою вони управляють, бо тим самим створиться вікно для тієї маштабної аґресії, якій вони не зможуть запобігти і на яку не зможуть відповісти.
Відтак прийняття нової логіки діяльности — це не питання політичної дискусії, це екзистенціональна рамка існування України, якій потрібна цілісна й новаторська стратегія боротьби з аґресором. Основою цієї нової стратегії мають стати нестандартність дій (асиметричність), завдавання ударів по найчутливіших місцях противника, інноваційність. Без цього в нашому довгому (а воно буде саме таким) протистоянні не перемогти… Мусимо знайти такі рішення, які, з одного боку, дозволять нам підтримувати високий рівень готовности військ і їхню здатність відбити пряму атаку, а з іншого — щоб це не знищило нашу економіку. Насамперед ми повинні радикально змінити систему ухвалення рішень у цій сфері. Нині ми зобов’язані говорити про необхідність створити військово-промислову комісію на чолі з президентом. І уряд, як мінімум на рівні першого віце-прем’єр-міністра, повинен брати в цьому активну участь…
Ми повинні зформувати нову модель системи національної безпеки та оборони, здатну відповідати на виклики дня не тільки нинішнього, а й завтрашнього. Наше виживання залежить від того, чи будемо ми до неї готові до війни з Росією. А це — завдання стратегічне. Якщо ми не зрозуміємо, що повинні займати активнішу позицію — не тільки захищатися, а й контратакувати (нав’язуючи свій порядок денний на всіх фронтах протистояння), якщо ми й далі іґноруватимемо стратегічне плянування, якщо не усвідомимо потенціялу розвитку інноваційних військових технологій (усвідомимо не на словах — тут у нас усе нормально, а в реальних рішеннях і діях), то в разі загострення військово-політичної ситуації ми можемо виявитися не просто беззахисними перед ворогом — наша недалекоглядність приведе до найтяжчих наслідків для країни“.
Стратегічне мислення‚ про яке говорить академік В. Горбулін‚ здатне стати зброєю України проти Росії‚ яка таким мисленням‚ керуючись винятково загарбницько-ординським інстинктом‚ не володіє.
(З повним текстом монографії можна ознайомитися на електронній адресі: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/HW_druk_fin+site_changed-6e437.pdf)