ЧЕРКАСИ. – В Музеї „Кобзаря“ 2 березня відкрилася унікальна виставка „Українські жіночі прикраси ХVІІІ-початку ХХ ст.“. Найповнішу в Україні колекцію зібрав черкасець Юрій Коваленко.
У 1960-их роках він почав збирати полкові знаки, ордени та старовинні монети, які не лише колекціонував, а досліджував їхню історію, для чого відвідав багато музеїв.
Подорожучи, він проявляв зацікавленість до живопису та народної української ікони. Вивчення української старовини захоплювало його все більше. З часом він почав одержувати замовлення на реставрацію складних ювелірних виробів. Це стало поштовхом до нового захоплення – колекціонування виробів золотарства. Нині його збірка прикрас найбільша в Україні. В основному – це сережки, коралові намиста зі срібними рифами, срібні ланцюжки, хрестики, обручки, дукачі, датовані XVIII-початком ХХ ст.
На виставці представлено майже 500 експонатів – частина колекції Ю. Коваленка.
Експонати виставки „Українські жіночі прикраси ХVІІІ-початку ХХ ст.“.
На виставці є багато дукачів, які були святковою прикрасою українського жіноцтва. Разом із коралями, ланцюжками з емаллю, сережками-калачиками, віночком зі стрічками, дукач створював образ краси та гармонії. Дукач зупиняв на собі погляд, привертав увагу до жіночої вроди, підкреслював її неповторність та чарівність. Оскільки жінка була відповідальна за продовження роду, вона потребувала оберега, який би захищав її та майбутній дітей від злих сил. Багато дукачів мали величні сюжети, які ніби освячували людину.
Робили усі ці прикраси сільські ювеліри, прозвані в народі золотарями. Це були звичайні селяни, котрим вдавалося якимось чином навчитися золотарського ремесла. У вільний від хліборобської праці час вони творили красу, продовжуючи давні мистецькі традиції.
На думку Ю. Коваленка, дукачі з „бантами” носили в основному на Лівобережжі: тут були багаті козацькі села. У кожній родині були дукачі, адже ці прикраси полюбляла козацька старшина. Дукачі з символами України, тризубами, носили за радянської влади на західній Україні. Ховали під сорочками, бо боялися переслідувань влади,