18 листопада, 2016

Виповнюється 90 років з дня народження Олеся Бердника

Олесь Бердник

27 листопада виповниться 90 років з дня народження Олеся Бердника, визначного українського правозахисника, громадського діяча, наділеного українським патріотизмом.

Народився він в селі Вавилове Миколаївської области. Батько Павло Бердник був сільським ковалем, мати Марія займалася домашнім господарством. Крім Олеся, в родині була старша сестра Ольга. Під час Другої світової війни у Червоній армії щасливо пройшов він нелегкими дорогами і в 1946 році повернувся додому, закінчив екстерном сім клясів середньої школи і театральну студію при театрі ім. Івана Франка в Києві.

Працюючи в театрі ім. І. Франка‚ О. Бердник в 1949 році виступив на відкритих партійних зборах, де обговорювали боротьбу з „космополітизмом“. Він засудив балаканину партійних ідеологів, вказав на виховну ролю театру і протиставився методам, які понижують працю театру і гідність української нації. Його зразу заарештували, засудили до 10 років позбавлення волі і вивезли до Казахстану.

У 1953 році він підняв в’язнів на бунт проти нелюдського трактування. За таку поставу його вдруге засудили на 10 років позбавлення волі. Хворий і до краю виснажений він звернувся у 1955 році по помилування як колишній воїн і учасник Другої світової війни.

На диво, отримав згоду і повернувся в Україну, де розгорнув літературну діяльність, в 1957 році вступив до Спілки письменників України (СПУ), став популярним українським письменником-фантастом. До 1972 року вийшло 20 його фантастичних романів і повістей. Великою популярністю користувалися також його статті й лекції з футурології.

У квітні 1972 року в квартирі Миколи та Раїси Руденків, де мешкав О. Бердник, під час обшуку співробітники КҐБ вилучили працю Івана Дзюби „Інтернаціоналізм чи русифікація?“ та дві друкарські машинки. З цього приводу 28 квітня 1972 року О. Бердник оголосив голодування з вимогою повернути вилучене, яке тривало 16 діб.

В кінці перший секретар Центрального комітету Комуністичної партії України Петро Шелест вибачився з приводу цього обшуку, але заявив, що „партійні органи не можуть втручатися в діяльність КҐБ“. Однак йому повернули друкарську машинку, деякі твори було ліквідовано, а інші заборонено публікувати.

13 серпня 1976 року вийшов наказ Головного управління охорони державних таємниць у друку: „Вилучити з бібліотек загального та спеціяльного користування і книготорговельної мережі СРСР книги Олеся Бердника“. Тоді ж його було виключено з СПУ за антирадянську пропаґанду і заборонено користуватися його творами. О. Бердник приєднався до Української Гельсінкської Групи. Перебуваючи під постійним наглядом спецслужб, О. Бердник голосив і пересилав до влади різні відозви і матеріяли і вимагав їх здійснення.

У 1979 році О. Бердника знову засудили до шести років позбавлення волі в таборах суворого режиму та трьох років заслання як особливо небезпечного рецидивіста. Помилувано його 14 березня 1984 року. А 17 травня цього ж року в газеті „Літературна Україна“ була сфабрикована „покаянна“ стаття О. Бердника під назвою „Вертаючись додому“. У грудні 1989 року його обрано провідником об’єднання „Українська духовна республіка“. Його книги перекладено англійською, німецькою, португальською та іншими мовами.

О. Бердник був одружений двічі. Перша дружина – Людмила Бердник. Донька від першого шлюбу – Мирослава, журналістка. З другою дружиною його познайомила Л. Бердник. Це була Валентина Сокоринська, відома в подальшому як майстриня ляльок-мотанок. З цього подружжя було двох дітей: донька Громовиця та син Радан (Роман)‚ економіст.

З великою радістю О. Бердник зустрів відновлення української держави. Жертвенно працював над закріпленням державної законности. Помер О. Бердник 18 березня 2003 року і похований у селі Гребені Київської области, на території своєї дачі.За особливі заслуги 8 листопада 2006 року його посмертно нагороджено орденом ,,За мужність’’ І ступеня, споруджено пам’ятник на території осередку зеленого туризму „Звенигород“ (село Балико-Щучинка), його ім’ям названо вулицю в Миколаєві.

Коментарі закриті.