КИЇВ. – Напередодні Дня пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років у видавництві „Кліо“ побачила світ книга „1933: „і чого ви ще живі?“ – збірка усних історій живих ще свідків національної катастрофи, підготовлена в Інституті історії України Національної Академії Наук під науковою редакцією знаного дослідника тогочасних трагічних подій в Україні історика Станіслава Кульчицького.
Наукове видання засвідчує, що під маскувальним виглядом хлібозаготівельної кампанії відбувався заплянований комуністичною владою СРСР геноцид української нації. На прикладах свідчень, зібраних у різних країнах і роках, науковці наводять читачеві картину тотального охоплення України вилученням не тільки зерна, а будь-чого, що могло бути використане в їжу: від картоплі і кваснини до жмені квасолі й сушки.
Упорядником видання, матеріял до якого збирався науковцями понад 10 років по всіх районах України, які спіткала в ті роки страшна доля Голодомору, стала Тетяна Боряк. На презентації, яка відбулась в Будинку вчителя, дослідниця розповіла, чому виникла ідея збирати усні свідчення живих людей, що пережили цю трагедію.
Відповідь на це дає світова практика. Диктатори і тоталітарні державні утворення ніколи не хотіли бачити себе на сторінках історії катами і світовими злочинцями. Вони старались не залишати письмових наказів і постанов, які могли б засвідчити їх злочинні наміри, а тим більше злочинне їх втілення.
Саме тому безцінними й унікальними „живими“ документами, стають свідчення свідків, що пережили голод в Ірляндії, Вірменську різанину 1915 року, Голодомор-геноцид в Україні, Голокост Другої світової війни, етнічні чистки в колишній Юґославії. Цінність живих свідчень полягає, за словами дослідниці, ще й у тому, що сам факт геноциду українців приховувався радянською тоталітарною системою понад 50 років, а будь-які документи, що засвідчували факт Голодомору, влаштованого комуністами, були таємні або знищені.
Ось чому усна історія така важлива як повноцінне історичне джерело і правовий доказ. Тому саме ці, задокументовані живі свідчення про Голодомор необхідні для визнання ООН геноцидом проти української нації. Це наголошували в своїх промовах юрист-міжнародник проф. Володимир Василенко, проф. С. Кульчицький, проф. Василь Марочко, науковці Олександер Гладун, Наталя Левчук та інші учасники дискусії під час презентації цього видання.
Матеріяли було зібрано в ході роботи над проєктом, який виконує Український Науковий Інститут Гарвардського університету (Кембридж, Масачусетс) у співпраці з багатьма вченими та інституціями України та США.