КИЇВ. – У видавництві „Смолоскип“ вийшла друком велика‚ на 900 сторінок, накладом 1‚000 примірників, „Антологія української літературно-критичної думки першої половини XX століття“‚ на видання якої Фундація ім. Івана Багряного надала фінансову допомогу.
Упорядником книги є Віра Агеєва – доктор філологічних наук, професор катедри літературознавства Національного університету „Києво-Могилянська Академія“, автор монографій „Українська імпресіоністична проза“, „Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації“, „Інтелектуальна проза Віктора Петрова-Домонтовича“, „Максим Рильський на тлі епохи“ та багатьох інших праць.
Авторка зібрала журнальну критику та статті найвизначніших українських письменників та критиків, а саме Івана Франка, Лесі Українки, Миколи Хвильового, Дмитра Донцова, Юрія Шереха, Григорія Костюка, Святослава Гординського, Євгена Маланюка, Олени Теліги, Уласа Самчука та багато інших. Частина перша книги відкриває початки ХХ ст., частина друга –міжвоєнний період‚ частина третя – 1940-ві роки.
Антологія представляє різні тенденції й напрями в українській літературній критиці. Зібрані в книзі тексти дозволяють простежити кілька цікавих мистецьких сюжетів, важливих поворотів у розвитку літературного процесу. Складні колізії у боротьбі поколінь означено насамперед авторами журналу „Хата“. У літературній дискусії 1925-1928 pоків ваплітяни (Вільна академія пролетарської літератури – літературне об’єднання в Україні у 1926-1928 роках) й неоклясики (група українських поетів та письменників-модерністів початку ХХ ст.), ліві та праві часто виступали згідно. Критичні статті Миколи Зерова, дають уявлення про український варіянт формалізму.
В еміґраційному Мистецькому Українському Русі (МУР) продовжувалася полеміка, ґвалтовно обірвана радянською цензурою при кінці 1920-их років. Серед проблем, дискутованих мурівськими літераторами, – роля і місце неоклясицизму як авторитетної стильової традиції, засади творення „великої“ літератури, що мала б представляти Україну по Другій світовій війні.
У цій книзі зібрано переважно журнальну критику, яка дає можливість скласти уявлення про найцікавіші періодичні видання і про найвідоміших авторів. Антологія робить доступними сучасному читачеві України тексти, які не передруковувалися інколи по кілька десятиліть.