28 квітня, 2017

Вивчаймо українську мову

Доктор філологічних наук Олександр Пономарів відповідає на запитання читачів ВВС. Початок у „Свободі“ 22 січня 2016 року.

Чи слово лице – українське, чи це росіянізм або якийсь діялектизм?

Лице – рідковживаний синонім до слова обличчя. Воно використовується також у окремих фразеологізмах, наприклад показати товар лицем, спасти з лиця, тобто змарніти.

Яке закінчення має слово кишечник у родовому відмінку?

В українській мові є морфологічні варіянти кишковик, кишківник і кишечник. Усі вони в родовому відмінку мають закінчення -а.

Як буде назва села Рожнів у родовому відмінку: Рожнова чи Рожнева?

Правильна форма – Рожнева. Тут „і“ в закритому складі чергується з „е“ в складі відкритому.

Виглядати чи мати вигляд?

Замість гарно виглядаєш треба – маєш гарний вигляд. Замість виглядав стурбовано потрібно видавався стурбованим. Виглядає дивно – видається дивним. Яблука виглядають апетитно можна замінити на апетитні на вигляд. Отже, основне значення дієслова виглядати – це дивитися кудись, крізь щось, видніти, вдивлятися кудись. „Марно, брате, не вигляне чорнобрива з хати“ (Тарас Шевченко). „Біля воріт давно вже виглядала синів стривожена мати“ (Михайло Стельмах). Найголовніший арґумент – відсутність значення „мати вигляд“ у дієслова виглядати у словнику Бориса Грінченка, який є основним мірилом українськости питомих українських слів.

Як писати імена росіян та білорусів?

За традицією ми в українській мові відтворюємо імена росіян та білорусів, пристосовуючи їх до української фонетико-морфологічної системи.

Тобто білоруське Уладзімір ми пишемо Володимир, а вони нашого Володимира напишуть тільки Уладзімір і ніяк інакше. Російське Александр ми пишемо Олександр. Але на прізвища й топоніми ця традиція не поширюється. Тобто Николаев українською мовою буде Ніколаєв, а не Миколаєв, Владивосток, але Володивосток‚ місто Владимир буде Владимир, а не Владімір. Проте польське Єжи залишається Єжи, а не Юрій, Малгожата залишається Малгожата, а не Маргарита. Російське ім’я Анна ми передаємо Анна, але українка має бути Ганна. Персонаж радянських комедій – Шурик, а не Шурік.

Щодо єгипетського міста Олександрія. За традицією ми пишемо його Олександрія, а не Александрія, бо воно походить від імени Олександра Македонського, якого ми теж пишемо Олександр.

Українською мовою російське слово площадь перекладається як майдан, однак усюди чомусь рівнозначно вживають і слово площа. 

Слово площадь українською мовою має два відповідники: майдан і площа. Площа вживаємо в таких випадках: площа трикутника, квадрата тощо. Незабудовану частину міста або села звемо і майдан, і площа.

На Наддніпрянщині більше було поширене слово майдан, у Галичині – площа. У Києві раніше був Сінний майдан, тепер – Львівська площа. Маємо тільки Майдан Незалежности, решта – площі. Мабуть, збільшення кількости площ і зменшення майданів сталося під впливом російської мови. Але зменшене утворення – тільки від слова майдан: будівельний майданчик, танцювальний майданчик, сходовий майданчик.

Чи можна вживати слово щойно в такому контексті: людиноподібні роботи з’явилися щойно в 20 ст.?

Можна, оскільки прислівник щойно в такому контексті синонімічний словам тільки, лише.

Як правильно оформлювати закінчення порядкових числівників, якщо основна частина їх позначена цифрою? Наприклад, 26-е чи 26-те? 17-й чи 17-ий?

Правило таке: якщо перед літерою й стоїть голосний звук, то пишемо тільки -й. Сьомий – 7-й, шостий – 6-й. У решті випадків: 70-ті роки, 90-ті, 7-ме вересня, 25-те грудня.

Понад сотню чи понад сотня? Наприклад, у реченні понад сотня китів викинулася на узбережжя.

Прийменник понад вимагає після себе іменника у знахідному відмінку. Наприклад, понад плян, понад силу. Отже, понад сотню китів викинулося на берег.

Чи існує в українській мові прикметник надтий, надто?

Такого прикметника немає, є лише прислівник надто. Наприклад: „Не гріє сонце на чужині, а дома надто вже пекло“ (Т. Шевченко). У значенні прикметника вживаємо неймовірний, надзвичайний.

Як правильно казати: диференційні рівняння чи диференціяльні рівняння?

Правильно диференційні рівняння, бо українська мова, засвоюючи іншомовні прикметники, як правило, позбувається суфікса -альн. Порівняймо: еволюційний, емоційний, офіційний. Тож і диференційний‚ а також стипендійний.

Свої запитання надсилайте на адресу [email protected], вказавши в темі листа „Запитання до професора Пономарева“.

Якщо ви хочете запитати про значення котрогось слова, будь ласка, спочатку загляньте до словника – можливо, там уже є відповідь на ваше запитання.

Коментарі закриті.