Те‚ що на сьогоднішній день Україна належить до найбідніших країн в Европі‚ – це не є історичним приреченням нашого народу‚ не є його невідкличною долею‚ а є лише тяжким людським гріхом. Бог вділив нам прекрасну родючу землю‚ подарував ідеальний клімат‚ вклав в серце нашої нації любов до природи і до сільської праці‚ то чому ж там‚ де мали б текти молочні ріки в медових берегах‚ панує бідність? І все більша‚ а не менша. Ну‚ нехай – довго жили українці під чужими і ворожими владами‚ не мали своєї держави‚ свого захисту‚ але ж говорити про бідність на 25-році життя незалежної України – це щось дике‚ протиприродне. Щось є зле з цією нібито незалежною державою‚ виглядає на те‚ що вона унезалежнилася від святого обов’язку дбати про свою країну і свій народ.
Урядовці роблять вигляд‚ що дбають‚ але ж‚ мовляв‚ економіку тягне вниз війна на сході. Радимо їм оглянутися на часи Богдана Хмельницького‚ коли визвольна війна не припинялася 10 років‚ а все ж Україна була тоді однією з найбагатших країн Европи. Запроваджена великим гетьманом соціяльна модель була найпроґресивнішою на континенті: середня кляса‚ тобто середні і малі землевласники‚ ремісники та купці‚ створила могутню соціяльну базу – запоруку могутности тодішньої козацької держави. Уточнення: олігархів тоді не було.
Сьогодні в Україні‚ за даними Міністерства соціяльної політики‚ бідними є майже 30 відс. українських домогосподарств. Найвразливішою групою є діти віком до 18 років‚ рівень бідности серед них становить майже 40 відс.
За межею бідности, яка відповідно до стандартів Організації Об’єднаних Націй визначена на рівні п’ять дол. на день, проживає понад 80 відс. населення України. Якщо людина за стандартами ООН витрачає на проживання менш як п’ять дол. на день, а на місяць менш як 150 дол., то це вважається, що вона живе за межею бідности. На сьогоднішній день за курсом Національного банку – це приблизно 3‚750 грн. – така межа бідности українців.
Тим часом гривня далі падає, ціни зростають, українці все менше і менше купують. Обсяг роздрібної торгівлі за січень цього року впав на 1.4 відс., порівняно з січнем 2015 року. За минулий рік обсяг торгівлі скоротився на 20.7 відс., за 2014 — на дев’ять відс. Тобто люди купують приблизно на третину менше, ніж два роки тому. А якщо менше купують‚ то падає й виробництво‚ зменшується кількість працівників, бідних стає ще більше.
Українці, які підірвали своє здоров’я через безгрошів’я у 1990-их роках, зараз знову змушені економити на речах першої необхідности. Споживання м’яса, молока і молочних продуктів‚ плодів, ягід, риби – на 35-45 відс. менше від норми. Не дивно‚ що з 2013 року в Україні знову почала зменшуватися народжуваність: молоді сім’ї не ризикують народжувати, бо не впевнені, що зможуть забезпечити дітей. Є прогноза ООН, за якою до 2050 року населення України може зменшитися до 25-30 млн. осіб.
Коли ж влада незалежної української держави зрозуміє‚ що бідність нації — це її смерть?