12 серпня 1961 року Богдан Сташинський (псевдо Йозеф Леман) утік на Захід та здався поліції Західної Німеччини. Аґент зізнався у вбивстві Степана Бандери й Лева Ребета. Подальша історія аґента стала темою документального роману історика Сергія Плохія під назвою „The Man with the Poison Gun: a Cold War Spy Story” („Людина з отруйним пістолетом: шпигунська історія холодної війни”).
У нещодавно розсекреченому звіті Центрального розвідувального управління (ЦРУ) США за квітень 1974 року (останньому в справі Б. Сташинського) йшлося про те, що аналітики ЦРУ так і не дійшли до остаточного висновку щодо справжньої мотивації аґента. Вони не виключали того, що Б. Сташинський був частиною пляну КҐБ для впровадження своїх аґентів у західні спецслужби.
15 жовтня 1962 року Б. Сташинський був засуджений до восьми років важкої тюрми і випущений із тюрми в грудні 1966 року (за інформацією німецького часопису „Stern“ від 23 лютого 1969 року). Його зустріли аґенти американської секретної служби та військовим літаком відразу відправили в Америку. 6 березня 1984 року американське інформаційне аґентство „United Press International“ (UPI) передрукувало, в переказі, інтерв’ю голови поліції ПАР генерала Майка Ґелденгайса (Mike Geldenhuys, на посаді 1978-1983) південноафриканській газеті ліберального ухилу „The Rand Daily Mail“, закритій у наступному 1985 році.
Генерал розповів, що Б. Сташинський прибув до Південної Африки у 1968 році, отримав нові документи, роботу та переніс пластичну операцію. За словами генерала Ґелденгайса, з яким проф. С. Плохій розмовляв під час написання своєї книги, у ПАР Б. Сташинський одружився вдруге та жив у провінції Натал (теперішня назва Квазулу-Натал), неподалік від портового міста Дурбан, що на березі Індійського океану. В принципі, можливо, живе й дотепер. Адже 4 листопада 2016 року вбивці С. Бандери виповнилося б тільки 86 років.