25 серпня, 2017

„Це зробив Міхо“

Міст миру і Палац Президента в Тбілісі. (Фото: Левко Хмельковський)

У серпні я два тижні подорожував Грузією. Ми їхали до Сурамі, де померла Леся Українка, чудовою автомобільною дорогою, що не поступалася американським, і водій Бадрі Дарчія сказав: „Цю дорогу зробив Міхо Саакашвілі“. Він журився тим, що військо на терені Південної Осетії підійшло вже на 400 метрів до цього шляху і щоразу крадькома пересуває загорожі з колючого дроту усе ближче до маґістралі. „Вчора селяни пасли корів на цій луговині, а сьогодні вона вже за дротами окупантів“, – бідкався він. Ми саме минали нове селище обіч доріг, побудоване для вигнанців з осетинських земель. Його теж був змушений побудувати М. Саакашвілі.

Катедра Пресвятої Трійці Грузинської Православної Церкви.

Катедра Пресвятої Трійці Грузинської Православної Церкви.

Під час подорожі я багато разів чув слова: „Це зробив Міхо“. Якщо узагальнити почуте, то вийде, що Грузія впродовж восьми років не мала електроенерґії, яку шахраї продавали Туреччині. Тепер місто щедро освітлене завдяки колишньому президентові. Вулиці стали чистими, а був час, коли люди викидали сміття з бальконів. Містом курсують новенькі охолоджені сині голяндські атвобуси. А жовті маршрутні авта „Форд-транзит“ мають чіткі напрямки і усталені ціни. На вечірніх вулицях стало безпечно.

Шляхову поліцію Грузії звільнили одним наказом. Деякий час в країні жили без неї. Тим часом рівень криміналу зменшився. Потім поступово набирали людей. У 2009 році в Грузії була найпрозоріша поліція в світі.

У центрі столиці через річку Куру проліг дивовижний Міст миру, побачити який прибувають туристи ледь не з усього світу. Коли я вилітав з Тбілісі, поруч розвантажували людей два авіялайнери з Савдійської Арабії.

Над мостом на скелі височіє палац президента. І це Міхо будував не для себе, а для Грузії. Поблизу була арматура недобудованої будівлі громадського призначення. Я запитав у вуличного продавця води, що це таке. „Старий уряд хотів будувати, а новий не хоче“, – сказав він. Я уточнив, хто це – старий уряд? „Звісно, Міхо“, – пояснив продавець.

Пам’ятник жертвам розгону російським військом демонстрації 9 квітня 1989 року.

Пам’ятник жертвам розгону російським військом демонстрації 9 квітня 1989 року.

Сподобалися грузинам рішучі дії М. Саакашвілі, коли він зажадав від новозбагачених олігархів з колишньої комуністичної еліти повернути гроші в бюджет, бо інакше почнеться слідство щодо джерел збагачення. Гроші повертали, але президент наживав ворогів. Подолання корупції в Грузії стало незворотним процесом. Це засвідчила міжнародна організація „Transparency International“. За індексом сприйняття корупції Грузія донедавна була на 165-му місці в цьому визначенні, а тепер – на третьому.

За п’ять років правління М. Саакашвілі у Грузії реальні доходи місцевого населення виросли у вісім разів, середня платня підвищилася з 80 до 460 дол. Уряд М. Саакашвілі скасував всі пенсії, всі почали отримували одну пенсію незалежно від досвіду чи стажу роботи. І пенсія в Грузії дорівнює практично прожитковому мінімуму. Колишня еліта зрівнялася з народом. Впровадили систему соціяльних виплат для бідних верств населення.

Грузія за два роки приватизувала всі заклади медицини. Держава забезпечує мінімальний страховий пакет всім громадянам щомісячно на невідкладну медичну допомогу. Медична страховка видавалися не грошима, а запорукою  страхових компаній. Хто хотів – купував додаткову страховку.

Новий уряд будувати не хоче.

Новий уряд будувати не хоче.

Всі державні закупівлі зробили електронними. Непотрібні міністерства скоротили. Платню чиновникам збільшили в 15 разів. Вони тепер не мають приводу до хабарництва.

Грузія усе ще живе ідеями та реформами М. Саакашвілі, але новації нівелює новий уряд під впливом північного сусіда. 8 серпня, коли відзначали сумні роковини початку російського вторгнення, прапори на щоглах були приспущені, вхід до Музею радянської окупації безкоштовний і огляд музею починався з відеофільму про М. Саакашвілі і Віктора Ющенка, але державних заходів в столиці я не зауважив.

У наступних репортажах я розповім про українську діяспору в Грузії, катастрофічний стан музею Лесі Українки в Сурамі, українок в грузинському селі.

Коментарі закриті.