11 серпня, 2017

У дзеркалі демографії

Сучасна людина‚ з огляду на її високу мобільність‚ нерідко опиняється в ролі демографа. Досить постояти пару годин на великому летовищі‚ щоб відчути нестримний рух людських потоків. Здається‚ що у цих масових переміщеннях у просторі нема жодної логіки: одні рухаються в один бік‚ інші – у протилежний. І загалом усе якось врівноважується.

Насправді – не все. І за зовнішніми‚ відкритими для очей процесами стоять певні закономірності‚ котрими можна пояснити багато явищ людського життя‚ зокрема народжуваність‚ смертність і міґрацію.

При цьому навіть не будемо говорити про війни‚ котрі завжди спричиняють величезні людські втрати. Бо все ж війна – це швидше виняток з правила‚ ніж об’єктивна неминучість.

Інша річ – соціяльні умови. Наприклад‚ добре відомо‚ що після економічних криз в Америці та Европі значно знижувалася народжуваність.

Проте кінець XХ ст. приніс нові тенденції‚ і вони дедалі більше виказують свою справді закономірну проблемність. Нині для найрозвиненіших країн‚ зокрема для Европейського Союзу‚ характерною демографічною ознакою є ця обернена залежність: чим вищі матеріяльний рівень і якість життя‚ тим нижчі темпи народжуваности. Водночас це‚ самозрозуміло‚ веде до старіння і‚ отже‚ до зменшення чисельности корінного населення.

Що ж діється в економічно слабких країнах? Якою є сьогодні демографія України? Статистика не вельми оптимістична: у 1993 році в Україні проживало 52.244 млн. осіб‚ на початку 2016 року цифра зменшилася на 10 млн.

На найближчі роки експерти прогнозують річне зростання української економіки в межах 1-3 відс.‚ а це замало для подолання бідности‚ значить – все більшою буде міґрація з країни. Згідно з опитуваннями соціологічної компанії „Research & Branding Group“‚ 33 відс. мешканців України за першої-ліпшої нагоди готові переїхати в іншу країну на постійне місце проживання.

Якщо нічого не зміниться‚ то до 2050 року‚ як припускають аналітики Світового банку‚ населення України зменшиться до 30-25 млн. осіб.

І слабою втіхою є та обставина‚ що Україна не одна стоїть перед цією великою проблемою. Не набагато краща ситуація в сусідній Польщі. Там також постійно меншає населення‚ бо народжуваність становить трошки більше‚ ніж одну дитину на жінку. Одначе‚ Польща дуже стрімко розвивається і вже започатковує програми заохочення народжуваности. Водночас ця країна стає все привабливішою для іміґрантів. Вже тепер у Польщі перебуває 1.2 млн. українців‚ які сподіваються знайти тут працю. Загалом чужинців‚ які вже дістали дозвіл на постійне мешкання в Польщі‚ – понад 300 тис.‚ з них понад половину (127 тис.) складають саме українці.

Недобре те‚ що демографічні проблеми мають дуже важливий‚ сказати б навіть‚ доленосний вимір – геополітичний. На жаль‚ України стосується він набагато більше‚ ніж Польщі‚ котра має ясну стратегію розвитку й успішно втілює її. Україна ж уже ось чверть сторіччя не годна витягнути ноги з економічно-політичної трясовини і цим створює загрозу не лише собі‚ але й Польщі.

„На Україну насувається справжня катастрофа. Демографічна криза у поєднанні з економічним занепадом створюють геополітичну діру, і її мусить хтось заповнити — Росія або Захід”, — пише у варшавській газеті „Rzeczpospolita“ директор Відділу стратегії „Warsaw Enterprise Institute“ Анджей Таляґа. Автор посилається на прогнози ООН‚ яка вмістила Україну поряд з Польщею у перелік країн‚ котрим найбільше загрожує депопуляція.

Експерт справедливо вважає‚ що найбільшу загрозу в реґіоні становить Росія‚ і навіть за умови дальшого економічного ослаблення Москва збереже свої можливости для політичного домінування в Україні чи навіть її поглинення. „А захоплення чи підпорядкування України Москвою‚ – пише А. Таляґа‚ – боляче вдарить по Польщі‚ оскільки зникне буфер між нами і Росією“.

Польський дослідник підкреслює‚ якої величезної шкоди Україні заподіяла Росія своєю збройною аґресією на Донбасі: „Дохід пересічного українця впав нижче рівня жителів країн Північної Африки. Маштаб занепаду настільки великий, що вимагає радикального пляну рішучої міжнародної підтримки для України. Але нічого такого не відбувається”.

Чи можна згодитися з думкою‚ що нічого не відбувається? І що порятунок України залежить виключно від „рішучої міжнародної підтримки“? Вона‚ звісно ж‚ тепер дуже важлива‚ однак‚ запорука подолання проблем – в самому українському народі‚ в суспільстві‚ здатному на відродження‚ в його дивовижній життєвій силі.

Ми ще будемо свідками її нових і нових виявів.

Ще не вечір‚ ні – ще не вечір.

Коментарі закриті.