КРОПИВНИЦЬКИЙ. – Рік тому Міністер культури Євген Нищук, завітавши до міста на традиційні „Вересневі самоцвіти“, висловив публічну підтримку новій назві міста – Кропивницький і запропонував провести мистецький фестиваль „Кропивницький“, аби популяризувати нову назву.
Цього року національний мистецький фестиваль „Кропивницький-2017“ став найвеличнішою культурною подією міста за всі роки незалежности. Свято почала яскрава театральна хода на чолі з артистами на ходулях Львівського академічного духовного театру „Воскресіння“ (режисер Ярослав Федоришин). Далі було урочисте відкриття фестивалю з участю музичного гурту „Середина звуку“ і вогненним дійством у виконанні львів’ян. Вони також показали кілька своєрідних вуличних вистав.
На фестивалі були показані найцікавіші театральні вистави з усієї України. „Солодку Дарусю“ Івано-Франківського драматичного театру було сприйнято з великим успіхом, як і резонансну виставу „Нація“ (режисер Ростислав Держипільський) про жорстке протистояння націоналістичного підпілля тодішній владі та НКВД на теренах західної України. З листом до глядачів звернулася Марія Матіос, а зачитав його Р. Держипільський.
Сильне враження на глядачів справила вистава Київського молодіжного театру „Загадкові варіяції“ (режисер Андрій Білоус). Херсонський музично-драматичний театр ім. Миколи Куліша показав виставу „Баба Пріся або На початку і наприкінці часів“, яку поставив автор п’єси Павло Ар’є.
Цікавою видалася й сучасна версія клясичної п’єси Івана Карпенка-Карого „Безталанна“ – вистава „Хто винен?“ Сумського театру ім. Михайла Щепкіна (режисер Антон Меженін). Багато позитивних відгуків викликали „Дивна вистава“ Театру на Чайній з Одеси (режисер (Олександер Онищенко) та постановка Київського експериментального театру „Золоті ворота“ за мотивами п’єси Івана Франка „Украдене щастя“ (режисер Іван Уривський).
Вершиною фестивалю стала вистава „Три товариші“ Національного театру ім. Івана Франка (режисер Юрій Одинокий), у якій одну з головних ролей зіграв Є. Нищук. Вічні теми дружби і кохання мають особливий трагічний відтінок у післявоєнний час і так само несуть свої, для декого цілком конкретні асоціяції у країні, де фактично триває війна.
Музичну частину фестивалю склали опера „Iyov“ у постановці Влада Троїцького (композитори Роман Григорів та Ілля Разумейко), а Київський „PostPlayТеатр“ показав виставу „Чорний сніг“ Дена та Яни Гуменних, яку глядачі відверто не сприйняли, що викликало аґресивне звертання до глядачів виконавиці фінальної хореографічної композиції. Під час концерту ансамблю „Sed contra transparentz“ глядачі відверто виходили із залі філярмонії. Директор музичної школи міста Валентина Ревенко прокоментувала це так: „Нам важко розлучитися з налаштуванням на мельодизм, звичність гармонійних обертонів та сталість сприйняття ансамблевої гри. А тут інша музика, сучасна, яку не сприймає і частина музикантів-професіоналів“.
Артисти під час театральної ходи. (Фото: інтернет-сторінка фестивалю)
Але сучасну музику групи „Даха-Браха“, яка супроводжувала показ фільму „Земля“ Олександра Довженка‚ було сприйнято просто на одному подиху. Це був ще один майданчик фестивалю – кінотеатр під відкритим небом, який обладнали напередодні цієї мистецької події. Позитивно був сприйнятий і виступ „Київ модерн балету“ під керівництвом Раду Поклітару. Творчий директор фестивалю Сергій Проскурня пояснив журналістам, що програма фестивалю складена так, аби дати уявлення про сучасні тенденції українського мистецтва та культури.
Два концерти відбулись на центральній площі міста – Героїв Майдану. Виступили Арсен Мірзоян, „Жадан та Собаки“, „Крихітка“, Катя Чілі, „Без обмежень“, „Друга ріка“, „Kozak System“, „TaRuta“, „Familia Perkalaba“, „Navkolo kola“ та інші. Це був тріюмф української сучасної рок і поп-музики.
На підсумковій прес-конференції народний депутат Олександер Горбунов зауважив, що містові необхідний великий амфітеатр, адже цього року місць не вистачало навіть мешканцям міста, не кажучи про гостей, які могли б приїхати на фестиваль.