Якось поїхали ми на екскурсію в Сан-Франциско. Людей набрався повен автобус. Були українці, росіяни, молдавани і з Середньої Азії особи. Попереду нас з дружиною сиділи дві жіночки-росіянки, російською мовою між собою спілкувалися. Автобус зупинився в центрі і ми розійшлися в різні сторони. Перед цим керівник екскурсії наказав усім зібратися на цьому ж місці рівно о 5-ій годині без запізнень, бо стояти автобус тут довго не може. Усі зібралися у визначену годину і сіли на свої місця в автобусі. Керівник всіх порахував – двох не вистачало. Це були росіянки, котрі сиділи перед нами. Час від’їзду минув. Керівник вийшов з автобуса, нервує. Аж ось вони з’явилися з-за рогу і поволі, не кваплячись, крокують до автобуса. Про щось говорять, весело посміхаються одна одній. Керівник підбіг до них, щось їм сердито виговорює, свого годинника на руці показує. А вони дружно підносять до його носа свої наручні годинники. Виявилося‚ як сказав керівник екскурсії‚ у них на годинниках була якраз п’ята година. У всіх було вже 15 хвилин на шосту! Коли жіночки запізнювалися‚ то змовилися та перевели свої годинники на 15 хвилин назад! Ну що тут скажеш? Російський характер.
А ось що пише про росіян Володимир Мединський‚ народжений в Смілі на Черкащині‚ а тепер Міністер культури Росії:
„Ніколи б ні один европеєць не стерпів би відношення, якого кожного дня зазнають росіяни. Звичайно, такий патологічно терпеливий і покірний народ і від свого уряду постійно потерпає. Уряд в Росії не демократичний, нахабний, відверто нехтує власним народом, його інтересами і його думкою. Він може собі це дозволити – народ все проковтне і не зморщиться. Він дуже терпеливий і покірний, його можна мордувати як завгодно. Російських солдатів можна посилати в далекі походи майже без їжі і примушувати виконувати наймерзенніші і погибельні накази. Російський народ можна ставити в будь-які умови, вимагати від нього будь-яких зусиль, примушувати жити в будь-яких нелюдських умовах. Народ все виконає, оскільки не звик навіть думати про свої інтереси, про свою особисту і колективну гідність. Він перетерпить будь-які приниження і грубість начальства, незрозумілість політики Кремля, втрати і тяготи безглуздих воєн, найтяжчі податки і фізичне насильство. Це дуже покірний народ, так вже він створений. Там, де европеєць вже б давно збунтувався, росіянин буде покірно переносити все, молитися і плакати. Так було, так є і так буде. Покірність росіян будь-якій політиці уряду повертається другою неприємною цивілізованому світу якістю, точніше-являється однією із причин російської аґресії: уряд в будь-який час пошле росіян на саму жорстоку завойовницьку війну і вони покірно підуть, тупі, забиті, але небезпечні і жорстокі, готові перетворювати вільні народи в таких же духовних рабів, як вони самі“.
Від себе додам, що в росіян рабський менталітет в суміші з імперськими амбіціями являє собою небезпечну субстанцію, котра загрожує в будь-який час вилитися на сусідні народи і сіяти там смерть і руїни. Не забуваймо про це ні на одну мить.
Сакраменто