Пошуками книги відомого українського історика архітектури Віктора Вечерського „Втрачені об’єкти архітектурної спадщини України“, яка побачила світ в 2002 році, я і мої друзі займались багато років і нарешті мені пощастило дістати її в електронному вигляді. Переглядаючи втрачені київські пам’ятки, я натрапив на плян території та малюнки фасад Петропавлівської церкви на Подолі, з якими раніше не був знайомий.
Тут же надруковано коротку історію домініканського костьолу св. Миколая, завершеного 1610 року і переосвяченого 1691 року Київським митрополитом Варлаамом Ясинським на православну Петропавлівську церкву. У 1744-1750-их роках ця будівля зазнала серйозної перебудови в стилі українського бароко. Богослужіння в церкві було припинено 1920 року, а в 1935 році ансамбль церкви разом з дзвіницею знищили.
Досліджуючи зображення північної фасади Петропавлівської церкви за обмірами 1819 року не можна не помітити, що північна прибудова носить чітко виражений військовий характер з трьома гарматними амбразурами на північній фасаді північної прибудови, яку можна визначити, як двоповерхову квадратну башту прибудовану одночасно з спорудженням пресбітерія. Архітектура цієї башти не дає змоги влаштування віконних отворів на північній стороні. Форма гарматних бійниць башти нагадує бійниці в Сутковецькій церкві, тобто на перший погляд вони можуть бути датованими ХV ст.
Під кінець ХІV ст. Поділ почав забудовуватись. Після битви під Ґрюнвальдом, в 1412 році, польський король Володислав Ягайло відновив Київське біскупство, яке було закладене в 1321 році. Так як катедри католицької не було в Києві, то єпископи мешкали у домініканців. В 1614 році на Подолі постала катедра римо-католицька. У 1620 році закладені тут біскупом Богуславом Радошевським єзуїти, в 1623 році впроваджені бернардини, у 1624 році – францисканці. У книзі підкреслено, що домініканський костьол піднесено з муру, хоча перед цим сказано, що усі костьоли муровані. Чи не тому, що в основі домініканського храму лежать мури попереднього православного монастиря?
Останніми роками з’являються повідомлення про відкриття для науки все нових і нових пам’яток давньоруської архітектури, які раніше не були відомі ні за якими джерелами. Разом з тим не можна не помітити, що і в середньовіччя, і в нові часи храми будувались на старих, намолених місцях. Тому думка про те, що Петропавлівський монастир був заснований на місці давньоруського кам’яного храму тієї ж назви не здається фантастичною.
У середньовіччі спорудження або реставрація храмів на старих намолених місцях були не рідкісним винятком, а правилом не тільки для православних, а й для інших християнських конфесій. Видобування будівельних матеріялів на руїнах інших сакральних споруд мало на меті не стільки забезпечити нове будівництво матеріялами з таких віддалених місць, як Вишгород, скільки сакральне значення, символічний характер. Відомо, що для будівництва домініканці (та й інші) використовували руїни Борисоглібського храму у Вишгороді. Звичайно, логічно використати і мури Петропавлівського монастиря, який, за нашою думкою, був переданий домініканцям останньою онукою князя Костянтина Острозького Анною-Алоїзою Ходкевич, яка прийняла католицизм.
На те, що стара Петропавлівська церква була оточена декількома спорудами, які, на нашу думку, й складали монастир, можна знайти підтверження на малюнках 1819 та 1840 років.
Виявлення залишків вказаних споруд спрощується завдяки тому, що пляц, де до 1935 року стояла Петропавлівська церква, не забудований і використовується військовою частиною. На нашу думку, збереглись і колись пошкоджені ґотичні келії домініканського монастиря, який довгий час займав суміжну ділянку з Петропавлівським монастирем.
Мабуть, одним з найвагоміших арґументів на користь того, що Петропавлівська церква до католицького періоду була православною – це те, що виходи з келій католицького монастиря вели в протилежний бік від церкви, тобто вони орієнтувались на іншу святиню. Тобто на сучасній ділянці військового пляцу було два монастирі.
Ще одним важливим моментом на користь того, що домініканський костьол раніше був православною церквою є те, що під час Національно-визвольної війни українського народу усі католицькі костьоли і заклади були зруйновані за винятком колишньої Петропавлівської церкви. Мабуть, для тогочасних киян ця споруда більше ототожнювалась з церквою, ніж з костьолом.
Ню-Йорк
Стаття надрукована з деякими скороченнями.