Український Конґресовий Комітет Америки закликає закордонних українців 18 листопада узяти участь в жалобній ході в пам’ять жертв Голодомору-геноциду українського народу у 1932-1933 роках. Хода відбудеться в Ню-Йорку‚ на Мангетені‚ від 7-ої вулиці до Катедри св. Патрика‚ де закінчиться спільним Молебнем і громадянською панахидою. Такі жалобні церемонії традиційно проводяться щороку також для того‚ щоб ще раз нагадати світові про злочин більшовицької влади і непоправну трагедію народу України.
Примусова конфіскація врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади впродовж 1932-1933 років призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його продаж за кордон, забороняла та бльокувала виїзд голодуючих поза межі України, відмовлялася приймати допомогу для голодуючих з-за кордону. Причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися‚ ніхто з причетних до злочину не поніс покарання. Про масове вбивство людей штучним голодом взагалі заборонялося згадувати.
Лише в незалежній Україні стало можливим вести мову про цей злочин. 28 листопада 2006 року Верховна Рада України ухвалила закон‚ який трактує події 1932-1933 років як геноцид українського народу. Голодомор в Україні 1932-1933 років офіційно визнали геноцидом українського народу 17 держав. Ще ряд країн в офіційних зверненнях засудили Голодомор як акт винищення людства, вчинений тоталітарним сталінським режимом або вшанували пам’ять його жертв.
У листопаді 2003 року 58-ма сесія Генеральної асамблеї визнала Голодомор національною трагедією українського народу. 20 вересня цього року Президент України Петро Порошенко на 72-їй сесії Генеральної асамблеї ООН закликав інші держави визнати Голодомор в Україні в 1932-1933 роках геноцидом українського народу.
Нові покоління народилися в Україні й у світі. Події минулого століття стають історією. Але людство не має права забути про злочинне вбивство страшною голодною смертю мільйонів селян‚ в тому числі жінок і дітей. Кожна українська родина покликана молитвою‚ словом або свічою пам’яти вшанувати померлих з голоду‚ вчиненого чужинською окупаційною владою та стараннями її місцевих приспішників.