11 серпня, 2017

Дві філософії – прощення і звинувачення

При кожній моїй поїздці в Україну у мене відновлюються враження про українсько-польські відносини‚ які останнім часом погіршилися через  аґресивність польської сторони. На площі Ринок у Львові поляків – ціле море людей. На Личаківському цвинтарі – великі групи польських туристів. Після української мови‚ мабуть‚ польська мова є другою у Львові. Російську мову далеко менше чутно.

З польської сторони у Перемишлі є Український народний дім Об’єднання Українців Польщі. Занедбаний, але це вина українців. Є виставка у вікні про Акцію „Вісла“. Поблизу – штаб шовіністичної‚ але владної партії „Порядок і справедливість“.  Багато українців сьогодні у Перемишлі – є катедра, церква, українські власники домів.

Десять років тому був я у Перемишлі, у Костелі кармелітів босих св. Тереси разом з відомим українським поетом Дмитром Павличком, раніше Послом України у Варшаві. Ми були вражені неґативними написами в пам’ять польських вояків‚ які згинули з рук „українських націоналістичних банд“. Як президент Світового Конґресу Українців я тоді написав у цій справі до Папи Бенедикта‚ до Патріярха Любомира Гузара та інших з проханням,  щоб кармеліти усунули ці написи‚ бо у церкві не повинно бути звинувачень‚ а має бути прощення. Не було відповіді‚ лише Патріярх Любомир погодився з моїм зауваженням.

21 липня я знов відвідав згаданий костел‚ але вже не побачив згаданих написів. Правда‚ костел був частково у риштуванні і‚ мабуть‚ якраз там висіли ці написи.

Наступного дня я поїхав до села Павлокоми, де 1-3 вересня 1945 року польська Армія Крайова замордувала 366 невинних людей. У Павлокомі є спільна могила-пам’ятник цим жертвам. Виписані прізвища загиблих‚ але не зазначено‚ хто їх вбив. Поруч з українським цвинтарем стоїть костел. Біля нього – пам’ятник 38 полякам‚ полеглим у 1939-1945 роках. Виразно написано, що вони загинули з рук українських націоналістів.

Ось така подвійна мораль і філософія, а фактично – політика. На українському військовому цвинтарі у Перемишлі спочивають тлінні останки вояків Української Галицької Армії та Української Повстанської Армії‚ які згинули в селах Бірча та Лішні. На могилах немає окреслення‚ з яких рук загинули ці українські воїни.

На Личаківському цвинтарі польських  „Орлят” у Львові написано, що вони загинули‚ захищаючи Львів‚ але невказано‚ від кого. За цe відповідає українська влада.

Пам’ять і прощення – це пасивна політична позиція і християнська мораль, а звинувачення – аґресивне наставлення. У  політиці і для самозбереження треба знати своїх ворогів. У християнстві треба прощати своїм ворогам‚ як Христос прощав. Натомість польський провідний діяч Ярослав Качинський каже‚ що Україна з Степаном Бандерою до Европи не дійде. Його партія сьогодні при владі у Польщі. Поляки зробили фільм  „Волинь”‚ у якому брали участь актори Театру ім. Марії Заньковецької зі Львова. Головний режисер театру хвалив цей кіновитвір.

Мабуть‚ ми інші люди. Тема до призадуми. Маємо бути чемними, увічливими, пасивними чи аґресивними, захищаючи свої інтереси. Мабуть‚ треба  діяти по-християнськи‚ але пам’ятати, що наші противники чи вороги діють інакше.

Ню-Йорк

Коментарі закриті.