На нараді Ради Національної Безпеки і Оборони України про свіжу аґресію Москви, тим разом на Азовському морі і Керченській притоці, Президент України Петро Порошенко недвозначно засудив аґресію Москви, Міністер закордонних справ Павло Клімкін підкреслив, що Україна у контакті з нашими друзями на міжнародних форумах, тоді президент запевнив, що у жодному випадку Україна не буде застосовувати сили чи аґресії, хіба тільки для оборони і, можливо, буде тимчасовий воєнний стан з невідомим обмеженням та збройні сили напоготові.
Що буде далі не зовсім відомо, одначе єдине певне, що знов ця ситуація заповідається на довший час замороженим конфліктом між Києвом і Москвою, одначе під дійсною контролею Москви, хоча під моральним осудом міжнародного товариства.
З 2015 року Москва почала будову мосту через Керченську протоку всупереч міжнародному праву, міжнародної угоди ООН та окремого домовлення з Україною ще з часів Президентів Леоніда Кучми та Володимира Путіна з 2003 року. Україна реаґувала дуже мляво на цю будову.
25 листопада цього року Москва забльокувала зовсім Керченську протоку спершу бльокадою своїх кораблів, а опісля і вогнем, захопила три українських кораблі та понад 20 українських моряків, з яких шестеро поранила. Доступ України від Чорного моря через протоку і до Азовського моря і портів Бердянськ і Маріюполь зовсім забльоковано. Це не тільки катастрофа суверенітету, але також економічна, на яку Україна не може собі дозволити.
Багато держав світу стало по стороні України і Рада Безпеки ООН і Організація з Безпеки і Співробітництва в Европі відкрили сесії для обговорення.
Крим у 2014 році Україна здала Москві без одного пострілу, бо українські збройні сили у той час були неспроможні захищати свою землю. Від того часу українські збройні сили зросли чисельно і зміцніли. Одначе Керченську протоку і Азовське море, доступ до українських портів Україна здала без жодного пострілу. Щось тут не в порядку! Що з того, що будуть міжнародні резолюції чи навіть санкції?
При такій політиці Україна завжди буде жертвою Москви. Ніхто не хоче повної війни. Мабуть, не хоче її й Москва. Для неї вистачає впровадити заморожені зони конфлікту, де вона має безперечну перевагу та повну ізоляцію України. Коли Україна так легко здається, то чому ні? Це тільки підсилює аґресора. Москва діє крок за кроком, а ми сподіваємося на чужих месників. Хіба ми цього не бачимо і не розуміємо нашої невдачі?
Ню-Йорк