РІВНЕ. – У Хотині біля Рівного 19 червня вшанували пам’ять генерал-хорунжого Армії Української Народної Республіки Володимира Оскілка, який бачив московську підступність, застерігав від довіри пустим обіцянкам більшовиків.
Розуміння того, що „п’ята колона” більшовиків впливає на еліту УНР і в такий спосіб веде до краху українську державність, змусила В. Оскілка виступити проти плянів Симона Петлюри та його уряду, які намагались укласти союз з більшовиками. І його побоювання, на жаль, справдились.
Володимир Оскілко (Фото: з книги „Громове дерево” Євгена Шморгуна)
Вшанування пам’яті В. Оскілка відбулись на його батьківщині, на цвинтарі села Хотин, над рікою Горинь. Місцеві жителі зберегли могилу героя, яку нищили у радянські часи. Влада спилювала дерев’яні хрести та забороняла ставити нові, але вночі такі хрести з’являлись знову і знову.
На цвинтар прийшли представники громадських організацій, місцевої влади, козацтва, пластунства, діячів культури та небайдужих людей.
Поминальний Молебень священники та військові капелян відслужили з участю хору місцевого православного храму. Було проголошено проповідь, де згадано чесноти В. Оскілка та його дух справжнього українського воїна. Більшовицькі аґенти вбили В. Оскілка у селі Городок, саме у день його народження, 19 червня 1926 року.
Гимн України виконав на бандурі відомий рівненський кобзар Назарій Волощук і гимн підхопили усі присутні. Салют здійснили козаки з Українського вільного козацтва ім. Северина Наливайка на чолі з отаманом Володимиром Мусієм та його заступником Олегом Концемалом. Пластуни схилили жовто-блакитний та червоно-чорний прапори до пам’ятника герою.
Про В. Оскілка і долю молодого талановитого українського патріота написав книгу „Громове дерево” відомий рівненський письменник Євген Шморгун.
Виступ Є. Шморгуна у Хотині – це ключова подія заходів вшанування і одночасно лекція для тих, хто нічого не знав про події 1919 року у Рівному, хто однобоко коментує конфлікт двох українських діячів та патріотів того часу – В. Оскілка та С. Петлюри. У своєму виступі Є. Шморгун наголосив, що помилкове переконання С. Петлюри та його оточення, включаючи Євгена Коновальця, про можливість домовитись з більшовиками і Москвою про союз, то велика помилка, яку надалі було вже неможливо виправити.
У січні 1919 року В. Оскілко став генерал-хорунжим і командувачем Північної групи військ Директорії, загальна чисельність якої наближалася до 40 тис. бійців. Північна група військ армії, на чолі з 27-річним В. Оскілком, успішно діяла на Волині та Поліссі, стримуючи наступ більшовиків та поляків. Саме на Волинь у квітні 1919 року відступили рештки сил Директорії, а тимчасовою столицею УНР стало Рівне.
В. Оскілко вважав, що до влади УНР проникли більшовицькі аґенти і саме їх підривна діяльність і призводить до невдач українців на фронтах. С. Петлюру В. Оскілко вважав людиною, яка потрапила під вплив „зрадників-генералів”.
12 квітня 1919 року було сформовано новий Кабінет Міністрів УНР на чолі з українським соціял-демократом Борисом Мартосом, який заявив про намір укласти мирну угоду з більшовицькою Росією.
В. Оскілко 29 квітня 1919 року здійснив спробу державного перевороту. Були арештовані голова уряду Б. Мартос, більшість петлюрівських міністрів. Однак, Рівне атакували частини корпусу Січових Стрільців Є. Коновальця, загони петлюрівської польової варти і один бронепотяг. 30 квітня переворот В. Оскілка зазнав повної поразки. 12 травня отаман здався представникам польської влади, деякий час перебував у польському таборі для інтернованих.
У 1921 році В. Оскілко повернувся до Рівного, де почав видавати газету „Дзвін” – орган Української народної партії. 19 червня 1926 року (менше як через місяць після вбивства С. Петлюри) був убитий в селі Городок під Рівним. Польські слідчі, які займалися розслідуванням, дійшли до висновку, що В. Оскілка вбив більшовицький аґент.
Українське товариство охорони пам’яток історії
та культури Рівненської области.