11 травня, 2018

Правда про війну, що пройшла крізь серце

Представлення війни на Донбасі, а конкретно на Луганщині, через призму очей і почувань двох персонажів, здається таких подібних, але також дуже різних, обоє молодих, не одружених, які фактично зустрічаються аж при кінці роману. Їхні життя проходять у інших напрямках. 

Дівчина Еліна, патріотично наставлена щодо України, україномовна, з мамою і батьком, сестрою і навіть двома малолітніми позашлюбними дівчатками‚ розривається між почуттям бути мамою-берегинею своїх діточок, або бути воїном України та таким способом бути мамою-берегинею не тільки майбутнього своїх малят, але всіх малят України. 

Хлопець Євген, одинак, нежонатий, без батьківської опіки, теж з мамою, яка прожила в Первомайську своє життя, любить Донбас і степи, але підпадає під московську дезінформацію. Він добрий з натури, ідеаліст, рівночасно наївний щодо москалів, також патріот, але степів і шахт Донбасу. Його внутрішній конфлікт тим глибший‚ що він закоханий у дівчину, яка спочатку не знає про те, що він бойовик-сепаратист, а вона не сприймає сепаратистів, вважає їх зрадниками.

Основна тема роману – психологічний аналіз головних героїв‚ які‚ мабуть‚ представляють якусь частину населення і тому є симптоматичними. Авторка змальовує глибоке розчарування персонажів, деякі яких наставлені проти Києва‚ бо там крадуть, а з часом бачать, що навіть їх друзі і однодумці роблять це саме, тобто крадуть з помешкань тих‚ яких називають ворогами. 

Євген після втечі за кращими можливостями під Москву‚ вперше відчуває, що москалі – це не брати, не друзі, а вороги, чужі люди‚ з якими він не може мати нічого спільного.

У книзі є критика влади України, а також і громадянського суспільства вже за час незалежности‚ тому що фактично ніхто, ніколи не займався справою українізації цілої України, а зокрема тих територій‚ котрі були під найбільшим впливом Москви. Чому так легко відібрала Москва Крим і знайшла стільки прибічників для своєї авантюри на Донбасі? Це питання сьогодні має дуже ясну і чітку відповідь. 

Від Переяслава Москва зробила з багатьох українців „малоросів“‚ зробила їх довірливими слухачами московської пропаґанди. Москалі працювали на пропаґанду. Населення треба було перевиховувати, випрямлювати, а не просто іґнорувати чи осуджувати. Рівночасно треба було від початку невтралізувати московську дезінформацію, включно з московською мовою, культурою.

Коментарі закриті.