Минулого року українство світу відзначало 70-річчя Акції „Вісла“, примусового переселення польським комуністичним урядом української меншини з південно-східніх провінцій післявоєнної Польщі на так звані „відновлені“ території на заході країни. Під час цієї програми понад 140 тис. етнічних українців були насильно переселені зі своїх рідних земель на Холмщині, Підляшші, Надсянні, Бойківщині та Лемківщині та змушені залишити свої домівки, якими вони користались протягом багатьох поколінь. Ця програма була продовженням державної етнічної чистки, яка розпочалася з обміну громадянами 1944-1946 років між Польщею та СРСР і мала на меті усунунення всіх українців, які опинилися на терені між двома країнами.
Завдяки зусиллям Українського Конґресового Комітету Америки (УККА) та багатьох його організацій-членів в минулому році було проведено багато заходів для вшанування пам’яті тих, хто постраждав через Акцію „Вісла“, та інформування тих, хто не знає цієї трагічної сторінки історії. Ці факти необхідно повторювати та розповсюджувати доти, поки вони не стануть частиною загальних знань всіх і кожного, з тим щоб отримати офіційне визнання та відшкодування завданих злочинів та запобігти їхньому повторенню.
Організація Оборони Лемківщини в Америці (ООЛ) вважає своїм покликанням освідомлення наступного покоління про причини, перебіг та наслідки Акції „Вісла“. Якщо ми цього не зробимо тепер, то всі наші подальші зусилля в майбутньому будуть марні.
Ми повинні продовжувати зустрічі з живими свідками Акції „Вісла“, щоб якнайповніше охопити відомі факти їхніми спогадами, поки вони ще з нами. Нам необхідно продовжувати освіту української громади через лекції, підтримувати дослідження та публікації. Ми повинні продовжувати свою політичну роботу через демонстрації та листування з ООН та урядами України і Польщі. Ми повинні координувати наші зусилля через Світовий Конґрес Українців (СКУ) та Світову Федерацію Українських Лемківських Об’єднань (СФУЛО).
Лемки з мого покоління і молодші, які є активні в українській громаді, в більшості небагато знають про Лемківщину. Значною мірою вони асимілювалися в українській громаді. Але тепер, коли Україна вже є незалежною демократичною державою, ми можемо відзначати її розмаїття, одночасно підтримуючи її цілість. Молоді лемки мають знати‚ хто вони є, звідки походять і чому вони є частиною українського народу. Ми повинні покращити роботу з висвітлення унікальної історії реґіонів Холмщини, Підляшшя, Насення, Бойківщини та Лемівщини‚ разом відомих як Закерзоння.
ООЛ робить конкретні кроки для підвищення саме лемківської свідомости серед нашої молоді. Ми співпрацюємо з Спілкою Української Молоді (СУМ)‚ з різними українськими суботніми школами, щоб включити тему Акції „Вісла“ до переліку освітніх тем. Ми підготували навчальні матеріяли та провели лекції. Ми також координували програму інтерв’ю між молоддю СУМ та співгромадянами, які пережили Акцію „Вісла“. І ми розмістили ці лекції та інтерв’ю в інтернеті за адресою: www.lemko-ool.com.
Менше обговорюваним аспектом Акції „Вісла“ є проблема ідентичности серед українців на території Закерзоння. Потрібно усвідомити, що в 1940-их роках український націоналістичний рух був ще молодим у Закерзонні і люди iдентифікували себе як русини, а не українці. Фактично, є окремі лемки у Европі та в Північній Америці, голоси яких антиукраїнські та доволі активні. Деякі з них мають русофільські коріння, а інші приєдналися до „винайденого“ карпато-русинського руху. Обидві течії мають ту саму антиукраїнську риторику, яку польські комуністи використовували під час Акції „Вісла“. Найкращий спосіб боротися з русофільством і русинством є не сперечатися з ними безпосередньо, але доносити позицію лемків-українців чітко, позитивно і дозволити людям самостійно вирішувати. В даний час ми дозволяємо карпато-русинам писати нашу історію, і вони малюють нас у неґативному світлі. Нам потрібно пояснити, чому ми пов’язуємося з українською державою і показати, що ми не той „ворог“, як вони стверджують.
Неґативні наслідки Акції „Вісла“ були величезними – втрата майна та рідної землі, фізичні тортури, ув’язнення та вбивства, примусова асиміляція і утворення стереотипів. Всі ці речі завдали величезних непоправних втрат, які складно визначити кількісно, і неможливо виправити, як і виправдати.
Але Акція „Вісла“ також мала непередбачені наслідки, які працюють на користь української держави. Ці жахливі злочини проти нас створили мотивацію для нового покоління активістів, які вже ніколи не замовкнуть. Також у Польщі з’явилися нові економічні та освітні можливості, що дозволило українцям поліпшити свій фінансовий та соціяльний статус. Подивіться на мою родину як приклад. Мої батьки народилися в Лемківщині, в селах Ждиня та Смерековець. І обидвоє пережили Акцію „Вісла“, і в кінцевому рахунку еміґрували до Америки, де вони закінчили університет – моя мати в Університеті штату Конектикат і мій батько в міському Коледжі Ню-Йорку. Вони народили трьох дітей, котрі отримали вищу освіту в престижних університетах‚ включаючи Колюмбійський університет та Оберлін-коледж (мої сестри) і Гарвард (я сам). Я впевнений, що ми тепер набагато фаховіше можемо допомогати українській державі і зберігати нашу лемківську культуру та традиції, ніж на нашій сільській господарці в Лемківщині.
Комуністичні уряди СРСР та Польщі‚ коли затоптували вогонь, незворотньо руйнуючи місцеву українську громаду, то розкидали жарини, які зараз виросли в нові Ватри, які тепер більш поширені, ніж ориґінальні. Тепер наша робота, як нащадків тих, хто пережив Акцію „Вісла“, є упевнитися в тому, що ці нові Ватри в усьому світі палатимуть сильно і яскраво на віки.
Ґрін-Брук, Ню-Джерзі
Марко Гoвaнський – голова Крайової Управи Організації Оборони Лемківщини в Америці.