Роман-хроніка в голосах Миколи Жулинського „Моя Друга світова“, відкриває широку панораму подій на Волині в обороні українського народу, де діяла ОУН та народжувалась УПА. М. Жулинський – письменик, літературознавець, дослідник, літературний критик, науковець, голова Інституту ім. Тараса Шевченка, академік, політичний і громадський діяч, який має великий доробок літературної і науково-дослідної творчости.
Прологом для роману стала забава „у війну“ підлітків у селі Новосілках на Волині. Це книга про тих, які впали на полі бою, у нерівній боротьбі з ворогом за незалежність українського народу. Книга з’явилася у надзвичайно слушний час, коли у Польщі йде мова на державному рівні про „геноцид“ поляків, ніби влаштований українським визвольним рухом, ОУН і УПА, на Волині.
На жаль, сучасна правляча влада Польщі, не подумала, а чи справді ОУН і УПА були спроможні це здійснити? Вони боролись за незалежність України, як і Армія Крайова (АК). Обидві визвольні формації мали однакову мету – визволення, незалежність, з однією вагомою різницею – АК користувалась допомогою союзників, а український визвольний рух такої допомоги не мав, спираючись на власні сили, зброю здобуваючи у боротьбі з ворогом. Чи у такій складній ситуації український визвольний рух був спроможний на „геноцид“?
Унаслідок протистояння українців і поляків були великі жертви по обох сторонах. Про це спокійно, без перебільшень, розповідає М. Жулинський. Часто польські дослідники подають перебільшені числа жертв. Автор до цього питання підійшов з статистичного боку. Згідно з переписом 1 січня 1941 року у Рівенській і Волинській областях проживало 363 тис. поляків. Згідно з переписом 1 серпня 1944 року радянська влада подала, що у обох областях поляків залишилось 146 тис. Отже, недорахувались 217 тис. поляків. У час Другої світової війни на Рівенській й Волинській областях взагалі проживало 248,155 осіб.
М. Жулинський писав працю далеко перед тим, як Польща приписала Україні геноцид. Автор пише про події, що їх бачив і чув, пише про особливий випадок, який пережив особисто з батьком. Він на руках батька був під дулами німецьких вояків. Батько опустив сина на землю і наказав втікати. Долею батька, Григорія Жулинського, підстаршини Польської Армії став полон, гітлерівські концентраційні табори смерти. Він вижив й опинився на волі.
У романі беруть участь родина Жулинських, сусіди, близькі і знайомі з села й сусідних околиць. Вони розповідають, що бачили, пережили чи чули, підтверджуючи незаперечні історичні факти того часу.
З приходом німецької армії по всій західній Україні відкрились жахливі картини замордованих українців по тюрмах. Сподівання українців на Німеччину не виправдались. З’явилась підпільна формація ОУН, а згодом УПА, які активно діяли на Волині проти гітлерівської і більшовицької окупацій під керівництвом Дмитра Клячківського – Клима Савура.
Автор занотував, як вночі, за умовним знаком для Серафими, матері автора, був стук до вікна, повстанці приносили білизну до прання.
АК разом з німцями, а часом з більшовицькими партизанами розпочала жорстоко діяти проти українського населення. Командири УПА і провідники ОУН намагалися уберегти селян від диких розправ.
Український підпільник Яшко Котило босоніж розносив листи, які йому часто доводилось малограмотним і незрячим читати. Описано безоглядну і болючу долю жидів і їх участь в українському визвольному русі. Підкреслено, що до приходу гітлерівців у містечку Боремлі на Волині проживало понад 1,000 жидів, а тепер нікого.
До великого вінка зустрічей і розповідей автора вписались провідні особистості діяспори Микола Лебедь, Мирослав Прокоп, Роман Купчинський, Тарас Гунчак, Стефан Вельґаш й інші.
Автор документально назвав, які потужні сили застосовували проти українського руху гітлерівці – військо, танки, літаки , на жаль, часом при допомозі польського підпілля. На зміну прийшов червоний окупант, який кинув проти ОУН і УПА військо для облав і застосував наукові і психологічні формації. Були створені фальшиві загони повстанців, перебрані в упівські уніформи з тризубами на шапках, які співали упівських пісень. Ці вилазки були визвольним рухом відкриті й боротьба продовжувалась.
Роман „Моя друга світова“ – це продумана роками книга про життя народу Волині, занотоване у історичних подіях.
Ню-Йорк