Добра річ – демократія! Бо надає можливість найрозумнішим в суспільстві людям висловити свої думки‚ погляди та ідеї. Кепська річ – та сама демократія! Бо надає таку ж можливість брехунам‚ негідникам‚ наклепникам. І проблема не в тому‚ що нікому не затулиш рота‚ навіть з найчорнішим піднебінням‚ а в тому‚ що ми вже живемо‚ як стверджують чутливі до стану суспільної моралі автори‚ в епоху постправди – коли брехня перемагає‚ залишаючись неспростованою‚ нерозвінчаною. Сучасні інформаційні технології‚ швидко і надшвидко розвиваючись‚ давали надію на швидке і надшвидке порозуміння між людьми і країнами‚ надію на ґльобальне піднесення‚ розвій. Вона виявилася ілюзією. Цифрова електроніка відкрила шлюзи‚ через які потекли в наївний людський світ брудні ріки постправди. На тисячах і мільйонах інтернетних веб-сторінок треба‚ як то кажуть‚ вдень з вогнем шукати‚ аби натрапити на щось справді корисне для душі і розуму. А шкідливого‚ отруйного – ріки і моря.
Звісно ж‚ жоден з текстів‚ який в ідеальному суспільстві правди не мав би права на існування‚ не починається словами: „Ми будемо вам брехати“. Ні‚ зло завжди приходить в одежах добра‚ брехня – в одежах правди. Розрахунок – на те‚ що в цьому випадку мало хто буде дошукуватися істини. І горе людині‚ на котру навмисне кинуть болотом. Тоді всі інші здвигають плечима: чи він украв‚ чи в нього вкрали‚ але факт‚ що замішаний в якійсь крадіжці.
Найбільший‚ неперевершений успіх в людській історії мала просто таки пекельна підміна добра злом у сталінському більшовизмі і всій післясталінській радянщині. Брехня була така вишукана‚ така зваблива‚ така тріюмфальна‚ що й чимало інтелектуалів у вільному світі захоплено роззявляли перед нею роти. Оскільки далеко не всі з них прозріли‚ як от‚ наприклад‚ великий француз Андре Жід‚ і покаялися‚ то запопадливі носії радянської брехні відтворюють себе в наступних поколіннях.
Нема на це ради і в Америці‚ провідниці світової демократії. Хоч дуже дивує та обставина‚ що досі діє таке ніби вже дискредитоване джерело всесвітньої фальші‚ як політична лівизна. Особливо дивує й обурює нас‚ українців‚ бо коли фальшива велич лівих ідей все ще пишеться на якомусь політичному прапорі‚ а праві ідеї кидаються під ноги‚ то це завжди використовують вороги України‚ вороги її історичної боротьби за свободу і незалежність.
Тому варто добре поміркувати над цією подією. 25 квітня конґресмен Ро Ханнa i ще 56 інших членів Палати Представників звернулися до Державного департаменту з листом відверто наклепницького змісту‚ звинувачуючи сьогоднішні українську і польську держави у „фінансуванні антисемітизму“ і грубо спотворюючи історію української національно-визвольної боротьби. „Доказом“ антисемітизму і „вшановуванням нацистських колябораціоністів“ автори листа вважають появу в українській суспільній думці позитивного дискурсу щодо Української Повстанської Армії‚ зокрема щодо перейменування вулиць на честь Романа Шухевича і Степана Бандери. Розпустивши брехливі язики‚ Р. Ханна і його однодумці вимагають від української влади „розформувати неонацистський батальйон „Азов“. Ну що ж так мало захотіли? Вже треба було скористатися нагодою й висловити найбільше бажання лівих – взагалі розформувати незалежну українську державу. Бо підважувати честь і славу УПА – це означає посіяти сумніви в історичному праві України на свободу і незалежність.
Це стосується і добровольчого корпусу „Азов“. Тому тут уже не витримав навіть Міністер внутрішніх справ України Арсен Аваков‚ у своєму коментарі-відповіді на жалюгідні „арґументи“ Р. Ханни нагадавши‚ що „Азов“ „є одним з найбільш вмотивованих та боєздатних патріотичних формацій, з першого дня збройної аґресії Росії протистоїть їй на фронті, самовіддано захищає суверенітет і територіяльну цілісність нашої держави і вже має героїчну переможну історію, зокрема звільнення від проросійських окупантів Маріюполя‚ Широкиного‚ Мар’їнки та інших українських міст“.
Думка голови Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятровича:
„Коли прикладом вшанування колябораціоністів називають в’язня нацистського табору „Заксенгавзен“ Степана Бандеру або Романа Шухевича, який з 1943 року очолював один з наймаштабніших антинацистських рухів спротиву в окупованій Третім Райхом Европі, то це свідчить тільки, як мінімум, про низький рівень знань тих людей, які поставили свій підпис“.
Думка виконавчого віце-президента Конґресу національних громад України, співголови Асоціяції єврейських організацій та громад України Йосипа Зісельса:
„Ця заява 57 американців є дуже дивною для мене. Вона в черговий раз показує, що не всі конґресмени США, на жаль, обізнані в історії України чи в історії Польщі. Вони чинять так тому, що хтось це лобіює. У США є спеціяльні фірми. Платиш їм гроші, і вони лобіюють ту чи іншу заяву, збирають підписи сенаторів чи конґресменів, і потім ця заява виходить ніби ініційована самими конґресменами. Тому не варто аж так багато уваги на це звертати“.
Ні‚ дуже треба звертати увагу‚ і не можемо розглядати цей випадок ізольовано. Згадаймо подібний лист у 2013 році‚ ще за президенства Віктора Януковича‚ коли „реґіонали“ з кремлівської підказки ототожнювали український патріотизм з фашизмом. Тоді такого самого змісту лист вийшов з американських лобістських груп‚ що фінансувалися Кремлем. Оце вже справді Вінстон Черчіль мов у воду дивився: „Фашисти майбутнього будуть називати себе антифашистами“.
Справедливим гнівом прозвучав коментар бойового командира „Азова“‚ Народного депутата Андрія Білецького:
„Ми не потребуємо ні від кого дозволу боротися за свободу та краще майбутнє власного народу і вмирати за це. У цьому ми справді схожі на тих, кого паплюжать ліваки-конґресмени – на вояків Української Народної Республіки і Української Повстанської Армії“.
Та як би ці ідеологічні диверсії не боліли нас‚ українців‚ проблема політичної лівизни значно ширша і небезпечніша. Хто не вірить‚ що це так‚ нехай прочитає книжку американського публіциста Деніса Прейґера „Все ще найкраща надія“ („Still the Best Hope: Why the World Needs American Values to Triumph“) – про міру домінування лівих ідей в сучасному світі. Це обов’язковий пацифізм‚ соціялістичне заопікування людиною від колиски до могили‚ соціяльна зрівняйлівка‚ секуляризм‚ космополітизм і все та ж велика теоретична облуда – „Свобода‚ рівність і братерство“‚ практичне здійснення котрої завжди закінчувалося ріками невинної людської крови.