Якщо розповідати про Львів на підставі погоди протягом шести днів мого перебування, то можна говорити про враження надзвичайно соняшне. Львів як завжди зігрів своїм промінням і теплотою. Якщо Україна крокує в Европу‚ то Львів йде попереду. До міста приїздить‚ здається‚ вся Европа. Мови різні‚ але все таки найбільш чутною мовою у Львові є українська. Написи всі українські. Службовці україномовні та ввічливі.
У Львові я перебував в минулому багато разів переважно як турист, але навіть як актор на сцені театру ім. Марії Заньковецької, що‚ напевне‚ було апогеєм моєї незначної акторської кар’єри, а також бував на різних конференціях. Віднедавна мої діти і я з дружиною почали частіше приїжджати до Львова і ми навіть купили синові помешкання.
Пішов я до відділення „Приватбанку“. Були вже дев’ять відвідувачів‚ з них п’ятеро – темношкірих. Гомоніли українською мовою. Мені пояснили‚ що це студенти медицини з Ніґерії чи інших держав Африки‚ які переважно вільно володіють українською мовою. У банку не вдалося нічого полагодити, тому що примітивні закони України та й правила самого „Приватбанк“ не спияють поповненню грошей в Україні.
У час мого перебування відбувався з’їзд релігійної групи Свідків Єгови. Сказали мені, що близько 45 тис. осіб з цієї нагоди перебувають у Львові. Бачив я цих свідків‚ бо вони ходили з розпізнавальними написами‚ гомоніли майже усі англійською мовою‚ але московської мови не було чути. Це мене тішило.
У час моєї поїздки відбувалася також у Львові конференція українських кредитових кооператив з діяспори та України.
Одначе не усе у Львові так‚ як мало б бути. При залізничному двірці стоять водії таксівок. Запитую‚ скільки коштуватиме поїздка на Пекарську вулицю. Водій дивиться чомусь на хмари‚ немов там цінник. Врешті відповідає‚ що така подорож може коштувати від 50 до 250 грн. Залежить від гаманця пасажира. Львівські хитруни! Мабуть‚ це також належить до чарів Львова.
Ню-Йорк